ВОЯКАМ

-

Зруйновані будинки сплять тихо,

Мертвих мешканців збудити боячись.

А з розбитих вікон вдивляється лихо,

Гострячи ікла звірячі, на їхні сліди.

--

Вони крокують повільно, мовчки,

Такі, якими їх Бог створив.

І, як колись, в червоних спортивних костюмах,

Хрестяться на золото куполів.

---

Пишуть з малої літери,

Про повагу забуваючи, ім'я Його.

Де ж кінець цього жаху,

На який, здається, вже не чекає ніхто.

----

Білим чорнилом слідів, малюють символи,

На холодному тлі зими.

Боже, якого здається нема,

Коли відповідь даси ти мені?

-----

Що, мовчиш? То ж віділлється в кулі,

Золото, з обладунків твоїх ікон.

Мертвим святим не потрібен захист,

Все одно в них, здається, не вірить ніхто.

------

В містах великих, мирних.

Забувають люди, що десь йде війна.

З динаміків співають собачою,

На кляті літери посилаючи тих, кого вже нема.

-------

А вони йдуть далі, смерті землями,

Тепер золоті кулі тут в ціні,

Долею їм написано битися з темрявою,

Боже, який все ж є, Воякам дай сил!

Київ,

2023-2024р.