У пошуках знемоги

У ПОШУКАХ ЗНЕМОГИ

міні-замальовки

***

Ось океан

уявлень бездонних,

поглядом пильним

хвилю лови;

і навіть серед

течій моїх

можеш знайти

глибину –

думку чисту,

і не одну.

***

Не міцний цей світ,

зовсім хитко

в ньому,

не значить нічого

сказане слово,

тільки погляд

ніжний

і усмішка щира

будують щастя

основи.

***

Призвичаїтись

можна до всього,

і в чотирьох кутках

причаївшись сидіти;

звикають

до темряви очі

(тут вже не до прощ),

і не віриться,

що може

пролитись

святий дощ.

***

Щоб стати

ближче до істини,

у струмах сфер

незримих

ведеться пошук

осяяння,

але не кожен

отримує

імпульс

прозріння.

***

Довго збиралися

іскри вогню,

можна зараз

протидіяти злу,

якщо буде важко –

клич мене

звуком: «Ом!»,

прикрийся мною

немов щитом.

***

На зубах солодкість,

занурюється єство

в царство млості,

роком стає хвилина,

серце втопає

в променях радості,

які надсилаються

з палаців небесних.

***

Життя клекоче,

та немає сил

відкрити очі,

не можуть зріти

краси небес

земні сліпці,

блискавки стріли

дарують

струм новий,

тільки сплять

живі мерці.

***

Була ніч повна снів,

і в них плелась

нісенітниця –

танцювали

звірі-мутанти

вальс-бостон;

і вранці можна

тільки сказати:

куди ніч, туди й сон.

***

Не електронні коди

визначають

майбутній прогрес,

а духи, котрі

будять народи

і кличуть

до далеких небес.

***

Ніхто мене

не зможе почути,

бо вирішується

зараз головне;

на шлях чистий

щойно я вийшов,

суд над собою

буду вершити.

***

Нелегко бути

знаменитим,

і звук оплесків

ловити,

для всіх не вистачить

магніту,

та й вже в’януть

у букеті

зірвані квіти.

***

Не багатьом

дається

у невідомому

знайти себе,

панцир духу

кується повільно,

важко весь світ

полюбити,

коли на серці

пустельно.

***

Бажано дійти

до самого центру

сакральної суті,

вийти за межі

дій звичайних

і відшукати

божі вежі;

немає сенсу

бути ніким

на роздоріжжі.

***

Нехай усмішка

осяює прощання

в час, коли раптом

приходить зміна

житла,

може, є холод

у заповіті,

але лагідність млості

стрічає

в тонкому світі.

***

Ось знайшов

свою стежку,

у світло яскраве

заводить вона,

немає там тіней,

бачу я звідти,

як змушують

натовп

на коліна

ставати.

***

Мить радісна

входить у серце,

і вже дихаєш

зовсім по-новому,

вогонь і натхнення

царюють всередині,

благословляють

потоки життя,

і йдеш ти сміливо

вперед – у майбуття.

***

Цикл існування

дарує уроки,

і вже не вабить

кількість сторінок;

нехай будуть

рядки короткими,

стане менший обман,

досить марити

про великий роман.

***

Очі нишпорять

нижче лінії

горизонту,

зник блискіт душі,

лишився тільки чад,

безсумнівно, – це горе,

бо вмерла мета

підніматися вгору.

***

Приборканий,

розуму клекіт,

і в тиші мовчання

можна збагнути,

що в чертогах

мого єства міститься

спокою безмежність

і світів неосяжність.

***

Годі скарби шукати,

бо вони непримітні,

краще в невідомість

швидше вростати,

ловити поглядом

обрій, який палає,

і навіть можна

подвиг вчинити,

але непомітно.

***

Поки що поруч

немає нікого,

та все ж надіюсь –

з’являться знаки;

юного вітру

привітаю порив,

і душі моєї віра

посилиться вмить

у цьому запалі.

***

Пора стрічати

те, що було

невідоме колись,

досить тонути

в омані солодкій

і в ласках млості,

адже набігають

хвилі новітні,

і кожну мить

прискорюють

події.

***

Було пройдено

чимало доріг,

вів по життю

фатум-поводир –

добрий і злий;

а ось зараз

затихла зоря,

атлас небес

палає,

настав для серця

вогняний час.

***

У місячному сяйві

блукає фантом,

його шлях – у безодню,

неабияке зло

було вчинено

для досягнення

лукавої мети,

і щось міняти

вже марно.

***

Створені з таїн

вищі світи,

душі потрапити

туди треба,

щоб споглядати

візерунки неба

і проникати

у хмари наскрізні,

небесні там звої

складають казки.

***

Не варто вертатись

у початок життя,

безліч перспектив –

у майбутньому;

дух гартувати

плин часу диктує –

тільки вперед,

адже шлях один,

і він повний

боротьби.

***

Коли плями темні

не затуляють

серця чистоту,

потік світла

в незбагненність

пробиває лаз,

і вже місця немає

для дрібних образ.

***

Короткий імпульс

струму космічного

діє – спонукає

до прокидання,

і вогняні душі

часу новітнього

знаходять срібні

нитки віровчень,

новиною народжені

чують мову

таємних натхнень.