Не зупиняйся!

Серце мотором пришвидшено б'ється,

Проштовкуючи полум'я замість крові жилами.

В тиші ми чуємо - хтось страшно сміється.

Згодом здогадуємось - сміємося ми самі.

Поки довкола ревуть тисячі горлянок,

Бьючи у небесне склепіння облудними гаслами,

Небо гукає: виходь на ганок,

Іди шляхами - далекими, власними!

Не зупиняйся, благаю, не зупиняйся!

Не дай собі й на мить склепати повіки!

Хай вони всі будуть із тебе сміятись,

Хай б'ють і калічать, нехай тортури дикі!

Нехай усі вони будуть холодні й байдужі,

І це буде страшніше найлютіших тортур.

Не зупиняйся, будь впертим і дужим.

Тільки безумний здолає цей мур!

Скільки б разів не втрачалися сенси,

Яким би потворним не здавалося те, що ти робиш -

Лізь на вершини, здобувай едельвейси!

Визнай нарешті - покликання

не може

бути хобі!

Небо прощає тих, хто в пітьмі блукає -

Навіть їх найжахливіші із провин,

Але тобі не сховатися - тебе воно добре знає.

Вас лише двоє - одне небо.

Ти один.