В ДОРОГУ!

А сьогодні - попутні вітри,

Небо чисте і лагідні хвилі.

І на реях стрімкі клівери

Розгорнулися - чайчині крила.

Скоро якірний цеп загримить,

Скоро обрій розгорнеться колом.

Ми чекали так довго цю мить.

То чому ж тобі не по приколу?

Як гнітили тебе сніги,

Захолодне пальто й рукавички,

Як було тобі не до снаги

Врешті кинуть шкідливі звички.

Як безцільно минали дні

Як один один з одним схожі,

Як залишилися ми одні

Серед стін і поміж перехожих...

Як приївся вечірній джаз

Випадкових під'їздів й балконів,

Як ніхто не чекав на нас,

І як мерзли весь час долоні,

Як втомилися день у день

Йти із дому, долаючи втому.

Ну а зрештою, в нас давно

І немає ніякого дому...

Я і ти заблукали між слів,

Оббивати обридло пороги.

Ми лягали й чекали снів,

У яких нам насниться дорога.

Ми з тобою хотіли втекти,

Ми так довго чекали моменту.

Нам брехали з дитинства весь час,

Що відкриті усі континенти.

Що і сни, і думки, і любов -

В каталогах, підручниках, мапах.

Що померли вірші й рок-н-ролл,

Залишивши лиш затхлий запах.

Що не треба нікуди йти -

Всі красоти в екранних заставках.

Здобувати, мудріти, рости -

А замовити ліпше доставку...

Та тепер корабель на плаву.

Ми з тобою нарешті на волі!

Чуєш? Хвилі припливу ревуть,

Б'ються в скелі при березі голі?

Час рушати, покинувши все,

І знайти своє місце під Сонцем.

Час дізнатись куди віднесе,

Де із снів тепле дому віконце.

Де зустрінуть обіймами нас,

Де без нас теж самотньо і сіро,

Сумували за нами весь час,

І чекали, втрачаючи віру.

Теж хотіли шукати шляхів,

Теж збирались рушати в дорогу,

Теж чекали на ліпший із днів,

Щоб минуле лишить за порогом.

Тож мершій! Піднімайся на борт!

І лиши цигарки й запальнички!

Добре, добре. Пальто прихопи.

Ну гаразд. 

Рукавички.