БОСАНОВА ЗАКОХАНОГО

Хто б ще будив містечко сонне,

Якщо не ти, якщо не ти?

Іще не визирнуло сонце,

А голос твій уже летить.

Дзвенить над теплими дахами,

У кронах піній і олив,

Поміж базарними рядами,

І де шумить морський приплив.

Маріано, О, Маріано!

Якби відчула, те що й я!

Щоб світ хитався, ніби п'яний,

Щоб вигинався, мов змія.

Щоби німіли ноги й пальці,

І дихати забула ти,

Коли тобі я погляд кину,

Коли я поруч буду йти...

Щодня співаєш під гітару

Пісень щемливих про любов,

І день у день довкруг збираєш

Туристів натовп знов і знов.

Не за пісні з віршами платять -

За ще безцінніший трофей:

За стан тонкий, смагляву шкіру,

За карі спалахи очей.

Юрмляться днями біля тебе,

Вдихнути запах їм кортить,

Шепочуть щось тобі на вушка,

Спішать торкнутись хоч на мить.

А ти смієшся білозубо,

Береш Жозе-стариганя,

Цілуєш в зморшкуваті губи

І кажеш їм, що заміжня.

Маріано, О, Маріано!

Якби відчула, те що й я!

Щоб світ хитався, ніби п'яний,

Щоб вигинався, мов змія.

Щоби німіли ноги й пальці,

І дихати забула ти,

Коли тобі я погляд кину,

Коли я поруч буду йти...

Скажи мені що маєш в серці,

Довір якусь із таємниць,

Хоча б на щось я мушу спертись,

Аби не впасти долілиць.

Коли приходиш - я щасливий,

А як ідеш - я геть сумний.

Як кущ сухий, що просить зливи.

Врятуй! Пролийся, дощ рясний!

Чому смієшся ти лукаво?

Навіщо мучиш день у день?

Чому така весела й жвава,

Співаєш ти сумних пісень?

///

Ти ввечері кладеш гітару,

І ми танцюємо в саду.

Шепочеш: "Обійми, коханий.

Тримай міцніше, бо впаду..."

Маріано, О, Маріано!

І ти відчула, те що й я!

І світ хитається, мов п'яний,

І в'ється в петлі, мов змія.

І заніміли ноги й пальці,

І груди стиснув млосний щем,

Коли торкнулися вустами,

Коли з'єднались під дощем.