Фронтальне

Важкий кордон до мітки тридять два!

І подих наче кип’ятю кликоче.

Здається — крок і люта слабкість сточе,

Та, наче фенікс, віра ще жива.

«Вперед! Немає страху проти ночі!» —

Проміж зубів і спеки йдуть слова.

Єдиний — не один за всіх,

Я — крапля, та луна без неї в чашці.

Шеврон припік до пікселів рубатки.

А чоронзем все п'є за братній гріх.

Кивають жовтогривії ромашки

Блакитнооким василькам «Привіт!»

Хрущі в садах над вишнями гудуть,

Послухай, наполегливо, ритмічно.

І хай новини йдуть про хаотичне,

Все ж як чудово запах квітня чуть,

Хоч мить його, як блискавка, зазвичай.

Та вічно мати з сином мають буть!