Дитяча доля

Дорогами, провулками

Дівчина блукає.

Ходить, бідолашна, плаче,

Очі опускає.

Вітер віє з півночі,

Наступає злива.

Ти скажи-но, дівчино,

Що ти загубила?

Може, ляльку синьооку

Дівчина шукає?

Чи цуценя яке сіре

Ходить, виглядає?

Ой не через іграшки

Ця нещасна плаче.

Не за цуценятком сльози

Падають дитячі.

Містом сірим, незнайомим

Дівчина блукає.

Не цуценя і не ляльку -

А батьків шукає.

Як прийшла в село узимку

Нечистая сила,

Погубила всіх дорослих,

Схопила дитину

І забрала на чужину

Дволика істота.

За горами, за лісами,

У сіре болото.

Там знущаються із неї,

Катують безправну.

Через долю, через мову

За потвору ставлять.

Не витримала дівчина,

І в нічну годину

Помолилась і втекла -

Шукати родину.

Та не знайде вже сердешна,

Де би не шукала.

Не відповість їй родина,

Скільки б не кликала.

Бо лежить вона, похована,

На Вкраїні милій.

Ось чому дівчина плаче -

Бо "асвабаділі".

***

Тече вода в синє море,

Кров'ю витікає.

Була в дитини родина,

А тепер немає.