а нині...

нині чекаю вже на весну.

відмітаю сміття від руїни.

обкопую мертві дерева в саду.

довбаю лопатою штиковою

промерзлу (дзвенить аж)

трощену землю.

пильним поглядом спідлоба

стрічаю людей,

у вітанні до них киваю.

з внутрішньою пересторогою

усміхнено їх вітаю.

...війну не завершено.

можна її заперечити,

анулювати - ні,

не виходить.

та чи анулюєш її?...

літають снаряди, бомби, ракети.

зненависть витає в повітрі.

міни в полях, у степу та гаях... -

розкидано скрізь!

вбивство триває.

правда смерті і трун

усе іще тріумфує...

обкопую мертві дерева

подібні кісткам похованих,

вбитих стихійною дурістю людства,

війною...

відмітаю сміття від руїн.

приховую сльози в собі.

відхаркую кров'ю,

не пилом.......................