Прабабці Гані
100102
Кудись пішли Ви… Кажуть, в кращий світ…
Я так боюся голос Ваш забути…
Пішов за Вами Ваш чорненький кіт,
Ридали діти, правнуки і внуки…
І сумували стежечки й поля…
І зроблені навік спочили руки…
Погасла в небі зболена зоря…
Зловісно в небі буркотіли круки…
Пройшли роки… Могила Ваша он…
Заквітчана весною рідна хата…
Та все ж надіюсь: раптом, це лиш сон,
І Вам не треба, бабко, помирати?
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯