Сьомий.

Джек відчував, що він на полюванні. Роблячи кожен крок, чоловік прислухався до стукоту у голові, які лунав усе чіткіше та чіткіше. Парадоксально, проте зараз він боявся лише одного. Що цей стукіт, який мучив його стільки днів, раптово зникне тепер, коли Джек настільки близько до розгадки. Райони міста, якими крокував чоловік, були геть незнайомими. Вулиці втратили свої звичні геометричні форми, закручуючись у химерні спіралі. Повітря теж стало густішим, по консистенції більше схожим на сметана, тому просуватись вперед було ще важче.

Удари у голові ставали щоразу сильнішими. Відчувалось це так, наче незабаром голова таки вкриється тріщинами та розпадеться на друзки, а зсередини вилізе те, що спричиняло той звук увесь цей час. Джек, проте, продовжував рухатись. Після чергового повороту повністю зникла потреба зупинятись на кожнійсінькій розвилці та, кружляючи, вирішувати, куди все ж таки треба повернути задля того, щоб стукіт у голові звучав ще ясніше. Зосталась лише одна звивиста дорога, оточена суцільною стіною з будинків, яка вела кудись угору. Попри те, що він був оточений будинками, Джек відчував себе вкрай самотнім. Усі ті громіздкі будівлі, що нависали над вузькою вулицею видавались звичайнісінькими декораціями, фасадом без наповнення всередині. Ще більше лякало, що у яку б сторону Джек не дивився, та як сильно б не напрожував погляд, він не міг побачити жодної людини, та й у цілому, жодного руху. Моторошна атмосфера вперше пробралась крізь ніздрі чоловіка, змусивши вкритись тіло сиротами. Попри страх, Джек не зупинився. Самотня постать повільно переставляла ноги, щомиті хапаючись за власну голову, так наче та сповзала та падала.

Двері кольору вранішнього туману мало чим вирізнялися від інших навколо, проте Джек був певен, що йому саме сюди. Всередині було темно, злегка пахло вологою. Двічі перечепившись через незвично високі сходинки, чоловік піднявся на другий поверх. Звуки у голові стали настільки потужні, що коли Джек мимоволі скрикнув, то навіть не почув власного голосу. Підійшовши до єдиних вхідних дверей на поверсі, чоловік ввічливо постукав. Через мить стукіт у грюкіт у голові припинився.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.