Готель <<ХАТА ЖЕБРАКА>> (Ч.І.)

Ніч впала на плечі міста і розгорнулася довгим темним плащем, на якому квітнуть вишиті космосом зірки. Дихання уривчасте. Небо стає важкою короною, на якій яскравий Місяць освітлює шлях додому, де пахне щоденною смертю.

Місто Осо — столиці королівства Ванес. Королівства, де живе на усьому континенті найбільше людей, які вибрали своїм покровителем бога Освальда. Дурні? Дурні! Богам начхати на нас. Моліться, моліться! До біса усіх богів, які бачать лише спалахи наших коротких життів. Ми, на жаль, надто кволі, щоб нас бачили. Ми — надто люди. Слабкі. Але… саме в нашій слабкості є сила. Сила в тому, щоб придумати спосіб її компенсувати, щоб вижити на континенті Чорничний Вир, де ми — останні з усіх рас.

Я живу в столиці недавно. Це моє місто, місто мого початку. Місто мого кінця. Кажуть, тут я народилася. І нині мені повідомили, що тут я помру. Я дуже боюся. Хочу жити, я дуже хочу жити. У 23 роки, що я знаю? Знаю, що моє ім’я Луна.

***

— Дурню, ти геть п’яний? Ану не блюй мені тут. Йди геть звідси, — дужа жінка взяла за шкабарки хлопця і виставила за двері. Він присів горі стіною і розпростер ноги. Вишкірився до себе і потягнувся пальцем до вивіски, яку ледь освітлює лампа, на ній напис — “Готель “Хата жебрака”. Але навіть без світла, він би її знайшов. Знайшов би це місце. Місце, де він народився.

Юнак вже бурмоче крізь сон. До нього підійшли двоє. Подивилися по сторонах. І давай шукати щось у нього. Він прокидається і хапає одного за комір, а той з усієї сили б’є його чолом. Але юнак далі підводить голову, шкіриться і другий робить один помах. Усмішка карбується на обличчі застиглою плямою. Погляд вперед. Його очі дивляться на Луну, яку промальовує світлом у темряві Місяць.

Вона прикрила долонею рота. Притулилася до стіни. Присіла. Шурхіт.

“Чуєш, на нас дивляться!” — сказав один до іншого.

“І що з того? Дивися, цей хлопець немає нічого цінного. Навіть його життя — сміття”, – сказав високий і копнув ногу юнака. А інший вийняв ножа:

“Ти що знову робиш?”

“Ну, хоч якийсь сувенір!”

“Арно, через це нас скоро будуть знову шукати. Не давай підказок, а то ті кляті миші знову нас знайдуть!”

“А що вони нам зроблять? Ми сильніші. Хіба, знаєш, ми та ці кляті люди моляться одному богові. Ми, майже, з ними брати. Та, зрештою ми сильніші”, — промовив та встромив ножа у ще теплі груди. Але не в груді юнака.

— Ти ще живий? — промовив до юнака, але його більше цікавило вже інше: — Виходи! Я знаю, що ти усе бачиш. Не бійся. Я вже зібрав достатньо душ.

Твоя нічого мені не дасть. Я, чую, в тебе є вогонь. Гм! Значить ти… Ага! Ти вийдеш до мене, чи мені до тебе підійти? – промовив грубим голосом гучно та зверхньо, прижмурив очі та в блаженстві облизав кінчик ножа. Луна тремтить. Й коли почула його кроки, то ще дужче прижмурила очі. Але він все йде до неї та насвистує якусь мелодію, танцює-тупотить. Крок за кроком. Серце виривається з грудей. Кров кипить та кричить у скронях. Луна вже чує його дихання над собою.

“Невже зірки сказали правду і нині я помру?”

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Надіна Марніч
31.03.2024 22:21
До частини "Готель <<ХАТА ЖЕБРАКА>> (Ч.І.)"
Миші бачать всі погані вчинки і розкажуть своїй пані😈 а та передасть, кому треба. Покарання ніхто не уникне😉 Атмосферна вийшла розповідь, тільки я не дуже зрозуміла, хто були ті нападники🤔
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше