Чарівний Бог

"Зі свіжою головою та щасливими думками я прямував вузькими вуличками міста богів Холден, що на вершечку гори Айдос, на яку смертним заборонено входити. Вулички тут, всіяні промінням сонця та місячним сяйвом, розповзаються довгими кам’яними нитками, що, наче павутиння, впіймало та водить тінь старим альбомом з кольорових фасадів, які сотню років слухають сновигання кроків та шепіт дощу.

Запорошене літо давно блукає цими вулицями, які щоденно розквітають тінями від дерев. Смарагдова вервичка яких прямує попри храм до головної круглої площі, де стоїть статуя богині Лейли, а біля неї на нижчих колонах статуї й інших богів. Але чомусь лише одну статую птахи люблять найбільше.

Поруч малі жайворонки стрибають на кам'яних руках статуї Лейли та співають їй ранкові оди "Слався, богине, слався! Твій батіг чують звідусіль!".

/Уривок зі щоденника бога-демона Освальда/

Вже ранок, а бог веселощів вмирав з нудьги. Зажурено довго сьорбав новий сорт вина "Золотий Дракон". І собі думав, що вночі забери із площі нарешті ту обісрану птаством статую, щоб вона його більше не ганьбила. Бо, бачте, йому стидно! Наче, порядний і могутній бог-демон, а тут тобі таке. Птахи його не поважають.

Усі боги на головній площі поставили собі білі статуї, а він вирішив повимахуватися та поставив собі з чорного каменю, який одразу став напівбілим, а білий колір він страх як не любив. Але любов до білого кольору було винятком лише на одній істоті, максимум - на трьох.

Ех...

С-с-с!

Його чорний демонський дух змій Агатос повзав поруч та час від часу вмокав у келих свій висолоплений язик.

— Пане, с-с-с, а це вино таки краще, ніж "Втіха мишеняти", — промовив Агатос.

— Ти справді так думаєш? А мені... ну-у-у... не надто. Я б хотів створити вино саме для неї. Щоб це було найкраще вино на світі: чисте, світла та темне водночас, - Освальд кинув погляд у келих і важко зітхнув. — Ох... Але вона сама як вино. П'янію від одного тільки її погляду. - промовив тихо про себе.

Змії на підлозі наполошились і витягнулися у майже вертикальні палиці та в унісон засичали.

— Ос! Освальде, це я! Ти дома? - продзвенів жіночий голос.

Освальд швидко підвівся, поправив волосся та наступив на кілька змій поки біг, зашпортуючись, до входу. Та хутко зав'язав пов'язку на свої очі. Його "прокляття очей" не діє далеко, а ось в одній кімнаті бути близько з кимсь, це дуже небезпечно. Лише на змій і тих тварин, що він створив, це прокляття не діє.

— Так-так! Заходи, я тут!

Серце одразу шалено забилося.

Освальд обернувся, як перед ним у білосніжній приталеній сукні, з довгим русявим волоссям всипаними зірками-ромашками, стояла на порозі вона – для нього богиня Чарівності, а для світу більш відома, як богиня драконів.

Ейділун, це було подвійне божество. Вдень, це богиня Сонця (Ейд), а вночі, це бог Місяця (Лун). Вдень він називав її ніжно - Ейдуся. А цокіт її каблуків він пізнає будь-де. Це ж вона - єдина та неповторна.

— Освальде, я хочу…

Вона озирнулася у темній кімнаті, де горіло кілька свічок та замовкла на кілька секунд. Але цього було достатньо, щоб в уяві бога веселощів Освальда, це речення закінчувала по-своєму вже його фантазія.

— Так, я згоден! - на автоматі відповів Освальд.

— Мені потрібно від тебе…

— Я згоден і на це! - знову швидко відповідає.

— Ах… бляха… дай договорити! - розгнівано стукнула вона на порозі каблуком.

— Там, де ми - слів не треба. Але… - він озирнувся – Вибач, тут не прибрано, всюди змії повзають. Підлога холодна. Заходи.

— До чого тут підлога? Я хочу від тебе…

— Я хочу троє!

— Які троє? Освальде, ти про що?

— Ну, дітей!

— До чого тут діти? Я хочу від тебе…

— До такого я ще не готовий! – фантазія Освальда знову намалювала нову дику картину, де вони біжать вдень полем, а під ногами товчуть грона свіжого винограду, а далі падають на велике оксамитове крило дракона і…

Богиня одразу зняла туфельку і прицільно кинула йому в чоло.

— Ауч! Ейді, це за що?

— Бо, дурбецало, не даєш мені нормально договорити. Мені треба від тебе лише твій вогонь.

Хто не знає, то бог Освальд – це ще й покровитель вогню, але він важко його контролював і у свій час, як йому наснилася ще одна богиня, то він ледь не спалив вогнем пів замку богині Лейли, де живе більшість чорничних богів. Такий собі божественний гуртожиток. Тому богиня сотворення Лейла наклала на його вогонь частково заборону від гріха якомога далі. Та навіть цього обмеженого вогню було достатньо, аби продовжувати алхімічні експерименти та творити інші дива, і, звісно - нових істот.

Ейд глянула на нього суворим поглядом та підійшла так близько, що Освальд занервував.

— А для чого тобі мій вогонь? – запитав він здивовано. Богиня рідко до нього приходить вночі, а як приходить, то тільки у снах. А коли бачить його в житті, то обходить третьою дорогою. Він їй стільки вина надарував, що вона може спокійно споїти пів Айдоса та й сусідні божественні царства. Вона вже боїться, якщо дракони знайдуть її алкосклад, то повністю зіп’ються, або навіть втратять здатність літати. А може ще й гірше - не зможуть дихати вогнем, а своїм перегаром вб'ють усе на світі. Ви коли-небудь бачили п'яного лорда-дракона? Той краще і не бачити. Бо тоді прийдеться писати незапланований розділ про Апокаліпсис.

— Для чого мені твій вогонь? - перепитала Ейдуся. — Ну… Я хочу створити ще одних особливих драконів. Бо ті, що створила, то вони не мають чорничного вогню. Не знаю, що робити? А я хочу, щоб вони дихали цим найсильнішим полум'ям на світі. Ти собі уяви: мій величезний дракон летить і чорничним вогнем спалює дурні коментарі та ідіотських хейтерів, а також, особливо, тих людей, хто заставляє ходити на роботу із самого ранку та платить мінімальну зарплатню. Або ще краще. Ти собі уяви, де я вся така на білому драконі спалюю…

Але Освальд її далі не слухав. Так, він вже уявляв, але своє. Фантазія малювала, як вона оголена летить на своєму золотому драконі блакитним небом, мов ангел, і опускається до нього на його грішну землю, де ковтає його… спілий виноград. Бавиться його виноградинами, а далі...

Поки Ейд розповідала своє, то ледь не бовкнула лишнього, а якби й бовкнула, він би точно цього не почув.

Це таємниця, але богиня Лейла попросила (наказала), аби Ейд створити новий вид дракона з найсильнішим полум'ям, а маму слухатись - діло святе. Цей вогонь мав би допомогти створити саме такого дракона, який спалить нарешті усі ті кляті виноградні поля одним махом.

Звісно, богиня Лейла буває трішки підступна, навіть імпульсивна, але вона думає про всіх. А розширяти томатні поля – це таки благо. Хіба не так? Бо якщо Ви проти, то вона вас точно скине з чорничної вежі. А там висота нічогенька - 78 поверхів.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Надіна Марніч
22.03.2024 19:11
До частини "Чарівний Бог"
Брехня, не може бути вина, смачнішого за "Втіху мишеняти"🤣🤣 Дякую, чудова розповідь❤ не можу натішитися твоїм вигадкам😁 А яка драматична історія закоханості бога-демона Освальда в богиню Фелікс🤧 це прекрасно😍
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Oswald Artman
    22.03.2024 20:34
    До частини "Чарівний Бог"
    "Втіха мишеняти" - найкраще. Я ще дитинство розпишу Освальда. І вже так відкриється з мого боку історія Чорничного Виру. Ще обдумаю дитинство персонажа з твоєю богинею, як вони спільно росли та що чудили. Адже ти ж його найліпша у світі коліжанка. І думаю, що експерименти він міг почати робити через те, що хотів тебе втішити та здивувати.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше