.

В одне вікно дивились двоє.

Хтось бачив зорі, поле, море.

А другий бачив все інакше.

Він бачив те, як він становиться все старше.

Перший бачив своє справжнісіньке кохання,

А другий вічне покарання.

І сенсу вже не було дивитись,

Але вони стояли щоб змиритись.

Змирились з тим, що така то є, насправді, людська доля.

І що коли один дивиться на смерть, то інший бачить поле.

До речі, другим був я сам,

А першим був я сам, але з минулого.