вбивство поезії

Людям не потрібні всі ваші вірші,

Вони краще б на попіл дивились.

Вони не намагаються збагнути мету у житті,

Але праведно бились за неї колись.

Всі класики, що нас зараз чують,

Перевертаються швидко в труні,

Бо вже рими ці вірші не рятують,

І двоє бачили різне в одному вікні.

Хтось бачив красу, а я бачив смерть,

Смерть всієї історії людства,

Бо без творчості від спадку залишиться чверть,

І ніхто вже її не врятує.