Яка я гидотна. Вагу знов набрала...

Яка я гидотна. Вагу знов набрала

І їсти посміла один шоколад

Як гляну в люстерко - і знов заридала,

Що повна прищів та суцільних лиш вад

А вухо, а ніс, а ці губи, як в квочки

Негарно. Негарно й на цьому усе

Як прикро, що зовні погано удосталь

І інші обходять й говорять про це

Я досі себе не зуміла прийняти,

Бо зАвжди знайду, що могло б зачепить

А думка усіх так важлива насправді

То й мушу удома, зазвичай, сидіть

Я комплексів повна, що вже затопили

Й керують над мною роками підряд

Кажу собі вранці "Ти гарна! Вродлива!"

Та складно у соте мені повторять

І внутрішній голос невтомно пророчить,

Що я залишуся навіки одна

Брехня! — я скажу, але вірить невзмозі,

Що рідні слова мають шанс на життя

Я гарна? Красива? — задам я питання,

Коли за роки компліменти дадуть

Не вірю. І все. Просто гнів мене знАйде

Ображусь на вас, що збрехали з жалю

Чи справді потворна? Невже так погано?

Тихенько в кімнаті своїй зачинюсь

Я справді не можу вже витримать кари

Того, що я зовні себе не люблю