Слава

108046
Публікація: 09.04.2024
Вірш
Завершено

Писав я для чого, для кого...

Здобути невизнану славу,

Згубити себе, свої плани

І стати на кінчику рога,

Яким проштрикнуть потім фани.

Винити людей, проклинати,

У старості склеп готувати

Для творів, а потім у ванну

Лягати і гладити лезо...

До чого тут люди чи слава —

Я сам підписав смертну кару,

Продавши ідеї поезій,

Сюжети всесвітніх шедеврів,

Щоб якось торкнутися слави.

Не зміг я кривими словами

Прорізати стежі крізь нетрі,

То хай поетеси й поети,

Прозаїки нової ери

Зривають із петель ті греблі

І трощать сум'яття, мов єті.

У мене не вийшло, хай вийде

У них: молодих, всемогутніх,

Що творять без страху майбутнє,

Минуле поклавши у вина.

Тож я закорковую славу,

Даю її іншим вкусити —

Вино смакувати із сиром

Заради натхнення й наснаги.

Мені ж бо пора. Вже твереза

Моя голова. Засинаю...

Лишу всі шедеври уяві —

У руку візьму бритву-лезо.

(Січень 2024 р.)

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі