💛💙 Аркушу 3 роки! 💙💛

Електронні книги / #письменник (32)

Бранець

Холодно і темно, наче йду крізь терни.

Рухаюся тихо, майже непомітно...

Тіло має кільця — ідеальний вбивця,

Бо кусаю швидко: муки безрозмірні.

Прагну не вбивати — виживати. Ґрати

Взяли й ув'язнили геть не ту істоту.

Сутність не зміїна, та хіба повірять

Ті, що посилають дяку Богу-чорту.

Я б ніколи вимір не створив, де витвір

Був такий як я — безглуздо безпорадний.

Чуєте! Для чого? Йдіть ви всі до чорта,

Низько поклоніться, щоб вам ще порадив.

Руки відібрали, образ сплюндрували,

Душу залишили в тілі безталаннім.

В плоті того змія, без святого німба

З перебитим носом, ротом, оком рваним.

Дух людський у масці змія потраплянця.

Маю гострі ікла, що отрути повні,

Та кусаю зрідка. Рветься з плоті клітка —

Підіймають вгору мавпи людські брови.

Бійтеся, двоногі, дідьки однорогі,

Я іду на ви! Візьму за зябра простір...

Хвіст вмочу в чорнило, хай зростають крила

Й полечу драконом з віршами за обрій.

(Січень 2024 р.)

...

Роман Фещак

Слава

Писав я для чого, для кого...

Здобути невизнану славу,

Згубити себе, свої плани

І стати на кінчику рога,

Яким проштрикнуть потім фани.

Винити людей, проклинати,

У старості склеп готувати

Для творів, а потім у ванну

Лягати і гладити лезо...

До чого тут люди чи слава —

Я сам підписав смертну кару,

Продавши ідеї поезій,

Сюжети всесвітніх шедеврів,

Щоб якось торкнутися слави.

Не зміг я кривими словами

Прорізати стежі крізь нетрі,

То хай поетеси й поети,

Прозаїки нової ери

Зривають із петель ті греблі

І трощать сум'яття, мов єті.

У мене не вийшло, хай вийде

У них: молодих, всемогутніх,

Що творять без страху майбутнє,

Минуле поклавши у вина.

Тож я закорковую славу,

Даю її іншим вкусити —

Вино смакувати із сиром

Заради натхнення й наснаги.

Мені ж бо пора. Вже твереза

Моя голова. Засинаю...

Лишу всі шедеври уяві —

У руку візьму бритву-лезо.

(Січень 2024 р.)

...

Роман Фещак

Не називаюсь майстром я пера

Не називаюсь майстром я пера –

не маю я такого права.

Звичайний хлопець із села,

а не примхлива міська пава.

Не називаюсь майстром слова.

Лиш з серця лине мов потік,

щоб оживала рідна мова

і не вмирала вже повік.

Щоб слово рідне пам'ятали –

нехай несе його ріка.

І щоб ніколи не втрачали

того, що творить ця рука.

Не називаюсь майстром я пера,

і ви мене не називайте.

Я ваш підкорений слуга,

лиш цим званням не зловживайте.

Не називаюсь я поетом.

Навіщо вішати ярмо?

Слова кружляють піруетом.

Для чого ставить їм клеймо?

Бравад немає в цих словах –

все не удавано, як треба,

читайте по моїх губах:

"Я вам несу шматочок неба".

(Березень 2021 р.)

...

Роман Фещак

СЛОВА

Заховані слова в безоднях книжних,

вражають мушлі між кристалів кварцу.

Пірнаючи, знаходимо перлини.

Звичайно, на глибинах дуже важко.

Збираємо найлегше, на поверхні,

колишуть хвилі зрушене із мулу,

та хочеться яскравих слів, таємних,

щоб їх не тільки слухали, а й чули.

І розум омивали, наче медом,

звучанням розбудили духом сонних.

Шукай! Хто цінне віднайде, крім тебе?

Чаруй, а світ най затамує подих.

...

dracena72Natalka

Роздуми

Хіба ж я письменник? -

Збентежено запитаєте ви.

В прозі моїй мають бути люди,

Коли там одні лиш чорти.

Письменники пишуть про силу,

Перемогу добра над вічним злом.

Я ж пишу, що бажаю,

І в героїв моїх вічний облом.

Творю я у старих жанрах,

Які одиниці читають по суті.

Теми чіпаю складні,

І трагедії зазвичай сильно роздуті.

Нажаль не виходить у мене,

Достойний уваги твір написати.

Хто ж я тоді насправді

І чому митцем себе важко назвати?

...

Тамара Рудик

Сьогодні вона тримає білосніжну лілію

Муза.

Чи завжди вона одна?

Бо сьогодні в пишних шатах,

А учора в златих латах,

Все до мене поспіша.

То увінчена квітками,

Віє барвами весни.

Іде з вітром прохолодним,

Що подує з-під Десни.

То с кривавими руками,

Шабля з китицей висить.

Із забиттми ногами

Тяжко тугу цю носить

Грізно гаркне і засне

Та ще довго не прийде

Як проснеться, одна мить

Та й учепиться зубами

Гострими як меч кігтями

І засяде як мастак

Буде рвати думи в такт

Душі мрійників поганих

Що не дали творів їй,

Що застрягли в вирі мрій.

...

Любисток
Уривок

Мовчи

Писати - як дихати, чи як задихатись?

Від емоцій та почуттів, що були несказàнні...

Писати - це проживання своїх же думок,

Чи не змога виправлення чужих помилок?

Уся писанина це наслідок німих дій,

Слова, що встали смиренно в ряди,

Чекали озвучення вічність, чи дві...

А ти й надалі, просто пиши й мовчи...

...

Meraki Kaizen

Незламні

Я так далеко від дому ще не була.

І так хотілось, як ніколи

Зірватись з місця та втікти.

Втікти далеко та додому,

Коли раніше добре все завжди було.

Не цінували ми, як виявилось щастя.

Не знали ми, що значить жить

Та ми постійно щось шукали,

Бо мало нам було чогось

Поняття в тому, що щастя є у всіх і так

І навіть в тих, хто сам того не розуміє

І щастя є навіть тоді,

Коли здавалось, що його немає.

Нема такого, щоб не було щастя.

Щастя є, це треба зрозуміть.

Бо щастя в тому, що ми всі живії з вами,

Що досі сяє сонце перед нами

Та маємо ми щось всередині незламне.

Незламне, так, бо це про нас

Незламні, бо це Україна!

Не було б щастя, не було б добра,

Якби не моя ненька Україна!

Для мене щастя є просте,

Бо просто я є Українка,

І це мене не омине

Бо я назавжди Українка.

Так хочу вже додому повернутися,

Так б'ється серце та хвилюються вуста

Та каже мама, каже мені тато,

Що треба трохи ще перетерпіть

І почекати треба трохи,

І буде наша сила навколо Європи.

Бо незламні, ми є Україна.

І скажу так, що щастя більшого уже не треба

Це просто, народитись в Україні.

Це просто дар,

Дарований мені від Бога.

Україна найкраща країна,

І буду я казати про це сто разів,

Бо Українці то є сила,

То сила і слава

І слава навік!

...

Аніла кю Дивад
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
💛💙 Аркушу 3 роки! 💙💛
12.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

12-те квітня це особливий день! Рівно 3 роки тому відбувся запуск літературної платформи Аркуш 🙂

... Детальніше
Блоги
Перший блог про перший драбблАнастасія Вовк
20.03.2024
Беру участь у конкурсі драбблів на порталі Експеримент. Нагадаю, що головним критерієм драбблу є й ... Детальніше
А Ви стикалися з небезпекою особисто?\ілюстраціїЄва Лук'янова
13.04.2024
Привіт, любі відвідувачі блогу! Я написала новий розділ до свого роману "Дім втрачених ілюзій", з як ... Детальніше
ДЕБЮТНА ПУБЛІКАЦІЯЛеонід Данільчик
11.04.2024
Вітаю спільноту. Нарешті і мені випала нагода написати щось гідне Вашої уваги (не враховуючи мої мат ... Детальніше
"Голод Знання" у форматі аудіо Югин Кобилянський
13.04.2024
"Голод Знання" тепер і аудіокнига. Історію молодого студента, життя якого кардинально змінює тяга д ... Детальніше
Минулі дніDeadNeko & Polska kotka
13.04.2024
Чи погано, коли нудьгуєш днями? Чи погано коли все спокійно? Коли хочеться змін, то забуваешь додат ... Детальніше
Флеш-моб «Квантова Україна»Катерина Бондарєва
08.04.2024
Поки ми чекаємо на початок голосування та мріємо про повернення наших творів назад на авторські стор ... Детальніше
На Аркуші вже:
10314читачів
116652коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: