Синьоока панночка й Бліда Чверть

Наступного дня Ясний пан з букетом волошок у руках, покликав Синьооку панночку снідати.

Коли дівчинка прийшла у вітальню, то здалась батьку невиспаною. Проте вона ласкаво усміхнулась батьку, подякувала за квіти й заходилась мастити бутерброди медом.

— Як почуваєшся, доню? — спитав її батько.

— Мені наснився дивний сон, — відповіла Синьоока панночка. — Ніби гуляю я нашими зеленими садами, милуюся на листочки та червоні плоди. Аж тут із-під землі виходить вогонь і нищить усі наші дерева.

— Не треба перейматись через дурний сон, доню, — заспокоїв Синьооку панночку батько. — Краще скажи, чим будеш розважатися сьогодні?

— Я сьогодні, тату, залишусь вдома — відповіла дівчинка та пішла у свої покої. А Ясний пан та Бліда Чверть сіли на воза та поїхали оглядати фруктові сади.

У своїй кімнаті Синьоока панночка наказала Хлопчику на побігеньках принести окропу та дістала із мідної скрині мішечок із сушеним хмелем. Колись давно бабця вчила її, що хміль додає розуму. Запарила цю травку й випила настій. І подумалось дівчинці про гребінь.

Тоді взяла вона з мідної скрині, що від бабці у спадок залишилась, кістяний гребінь та пішла короткою дорогою до фруктових садів.

А як дійшла, то побачила, що всі дерева вогонь понищив і нема навколо жодної живої душі. Лише соловейко з обпеченим крильцем по землі волочиться. Взяла Синьоока панночка пташку в руки, дмухнула на нього, в того крильце й загоїлося.

— Скажи мені, маленька пташка, що тут трапилось?

— Приїхали зранку пан разом із пані в білій сукні, — почав розповідь соловейко. — Почали оглядати садок. Пан наївся вишень та й заснув. А пані об землю вдарилась, перетворилась на великого білого птаха, каркнула тричі й злетіла в повітря. Й одразу із землі вийшов вогонь і всі дерева понищив. Ледь-ледь Ясному пану вдалося втекти.

Подякувала пташці Синьоока панночка. А тоді ступила три кроки та закопала в землю кістяний гребінь. І миттєво на цьому ж самому місці проросли вишнево-черешневі дерева ще кращі, ніж були.

Коли Синьоока панночка повернулася додому, то почула що батько її кличе. Ясний Пан сидів за столом вітальні, обхопивши голову руками. А біля нього, поклавши руку йому на лікоть, стояла Бліда Чверть.

— Доню, — вигукнув пан, як побачив Синьооку панночку, — все що тобі сьогодні наснилось справдилося! Як тільки ми з пані Блідою Чвертю під’їхали до фруктових садів, з землі вийшов вогонь й знищив усі дерева. Жодного листочка, жодної вишеньки-черешеньки не залишилось.

— Не хвилюйся, тату, — відповіла йому Синьоока панночка, — в моїй кімнаті на тарілочці лежать вишенька та черешенька. Я вийму з них кісточки та посаджу в землю. Проростуть з тих кісточок чудові дерева. І насадимо ми знову наші сади, будуть ще кращі, ніж раніше. І ти знову зможеш ласувати ягодами скільки забажаєш.

Посміхнулась на ті слова Бліда Чверть, але нічого не сказала. Розвернулася та пішла в гостьові покої відпочивати.