Блакитні озера з коропчиками
На другий день, Ясний пан, назбиравши букет волошок, покликав доньку снідати.
Вийшла Синьоока панночка до батька бліда й без усмішки. Подякувала за квіти, заходилась запарювати ромашковий чай.
— Що з тобою, доню? — спитав занепокоєний батько.
— Мені знову наснився дивний сон, — відповіла дівчинка. — Ніби я пішла годувати наших рибок, аж тут земля розступилася та увібрала воду. Не залишилось жодної краплини, жодної живої рибки.
— Ну що ти, доню це просто сон, — відповів на те Ясний пан, — все буде гаразд. Краще розкажи мені, чим ти будеш сьогодні займатись?
— Я, тату, і сьогодні залишуся вдома, — відповіла Синьоока панночка, пішла в свої покої та зачинила двері.
А Ясний пан та Бліда Чверть сіли на воза та поїхали милуватися блакитними озерами.
У своїй кімнаті Синьоока панночка знову наказала Хлопчику на побігеньках принести окропу та дістала із срібної скрині мішечок із сушеною мальвою. Колись давно навчала її тітка, що мальва додає мудрості. Запарила дівчинка цю травку й побачила люстерко.
Тоді дістала вона зі срібної скрині, що їй від тітки у спадок лишилась, срібне люстерко та пішла короткою дорогою до блакитних озер.
А як прийшла, то побачила, що земля всю воду поглинула і немає більше блакитних озер і жодної живої душі навколо. Тільки біля її ніг малесенький коропчик б’ється. Взяла вона його на руки, дмухнула і питає.
— Скажи мені, маленька рибка, що тут трапилось?
— Приїхали зранку пан разом із пані в білій сукні, — відповіла рибка. Ясний пан почав нас хлібом годувати, та так захопився, що втомився і заснув. А пані об землю вдарилась, перетворилась на великого білого птаха, розкрила дзьоба, каркнула тричі й злетіла в повітря. Аж тут земля розступилася й поглинула всю воду разом із рибками. Ледь-ледь нашому пану вдалося втекти.
Подякувала рибці Синьоока панночка, а тоді ступила три кроки та закопала в землю люстерко. І миттєво на цьому ж самому місці розлились блакитні озера, ще більші ніж були. І було в них повно кольорових риб. Випустила панночка коропчика у воду та попрямувала додому.
А як тільки прийшла, то почула, як батько її кличе. Ясний Пан сидів за столом вітальні, закривши обличчя руками. А поряд із ним стояла Бліда Чверть, поклавши руки йому на плечі.
— Доню, — вигукнув пан, — усе що сьогодні ти бачила у своєму сні справдилося! Як тільки ми з пані Блідою Чвертю під’їхали до блакитних озер, земля розступилася й увібрала воду. Не залишилось жодної краплини, жодної живої рибки!
— Не переймайся, тату, — відповіла батькові Синьоока панночка. — Я сьогодні ж напишу листа Китайському імператору і попрошу його прислати нам різнокольорових коропів. Як тільки вони прибудуть, ми викопаємо величезні ставки й запустимо туди рибу. І ти знову зможеш милуватися ними.
Розсміялась на ті слова Бліда Чверть, але нічого не сказала. Розвернулася та пішла в гостьові покої відпочивати.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!