Про зорю

Сталь небес прикрасив опік

Батога червоного крізь буваль вікна.

У зорі занадто короткий вік,

Але в ній сила ув'язнена.

Я по стежках своїх віршів

Раптом ступила за межу, де пітьма.

Там кола від Учора-мостів,

А зараз — крижана зима.

Роздмухують вітри хуртовину,

Рівна гладь, божевільна ціна...

Біс лукавий підклав соломину,

Затуляючи мене... Ще жива.

А мої сни... Зустріну там сніг?

Чи ніч одягне свій шовк?

Мені від сталі небес — сто доріг,

Від зорі — лише один. Обов'язок.

~2018~