Зима

В зимовім місті час морозний, вранішній,

Все світле, наче, ледве вітер вщух,

Коли спала дитина мрійно в затишку,

Зі снів її зробився снігу пух.

В мереживі дахи будинків змерзлих.

Алеї тихі. Горобина, попре сніг,

Червоні китиці тримає обережно,

І сплять нерушно абрикоси до весни.

В яру дерева павутинням крон чорніють,

Стоять ялинки у алмазних шалях,

Та вохристі кущі засохлі мліють

На білих царинах неходжених галявин.

Озера в крижані вдягнулись шати,

Верби зітхають, не знайдуть в люстрі обличчя,

Граки чорняві з воронням строкатим

За крихти сваряться й пустують на узбіччях.

Аж ген хурделиця закружить сніг лапатий,

І хоч не раз вже бачено колись,

Завмерти б й в захваті німому дивуватись

Танку нестримному в безкраїй срібній висі.

2024