Ангел у камуфляжі

Немає наказу вмирати, доводиться жити,

Триматись на світі за тіні розірваних гільз,

На зорі, на місяць, на небо обпалене вити…

Коли відбирають найкращих, який в цьому зміст?

Машина летить. Передок. Їй так страшно не вспіти.

Он каска. Воронка. Тут кров’ю умита земля.

В ній родяться вірші, в ній плачуть майбутнього діти…

Джгути, перев’язки. Машина. Скоріш до нуля!

«Немає наказу вмирати! Ти чуєш! Не сміти!

Он в небі вогні… Я прикрию! Живи!» –

Молитись, співати чи просто отак говорити,

Тримати на світі, як трави тримають, церкви…

Не вірші, а кулі ловити – така тут робота.

Колись це скінчиться і ангел зніме камуфляж.

«Тримайся, солдате, ще доля секунди, ще сота….»

Вогні вільних міст запалили досвітній пейзаж.