Інтерв'ю з військовими та ветеран(к)ами

Мавка: Коли й як Ви вперше потрапили до армії під час російсько-української війни 2014-...?

Василь: Вперше я потрапив до армії 31 липня 2014 р., прийшов до військомату та того самого дня потрапив вже до бойової бригади.

Мавка: Чи мали Ви попередній бойовий досвід?

Василь: Ні.

Мавка: Якщо не велика таємниця, де, скільки та ким служили?

Василь: Служив рік у 28-ій бригаді, спочатку навідником САУ (самохідна артилерійська установка), потім кулеметником.

Мавка: Розкажіть про Вашу книгу «Військовий непотріб», будь ласка.

Василь: Книгу написав у 2019 р. про події, які відбувались у моєму підрозділі 2014 р.

З сайту видавництва «Білка», що видало цю книгу:

«Книга, яку ви тримаєте в руках,—це викладений на папері відеощоденник, який я вів, перебуваючи в зоні АТО з вересня 2014­-го по липень 2015-­го року. Коли все починалося, ні я, ні мої «колеги» не мали чіткого уявлення про те, що відбувається, а тим більше не знали, чим усе закінчиться. Спочатку все виглядало, як така собі подорож за місто на важкій бойовій техніці зі зброєю в руках. Пікнік з пригодами. Це вже потім, коли потрапили у вирій подій, почало приходити усвідомлення того, що це — війна, тут все по-­дорослому.

У якийсь момент я спіймав себе на думці, що події, які ми пережили, почали забуватися, вони накладалися одна на одну, і ти просто починав губитися в днях, почалася рутинна праця. Тому я почав записувати на відео свого телефону кожного ранку (якщо дозволяли обставини) коротку історію про день, що минув, і день, який тільки починався, людей, які були поруч, їхні враження, переживання, думки.

Оскільки хлопці навколо були прості, інститутів здебільшого не кінчали, то свої думки вони викладали просто, із застосуванням слів і висловів, які найкраще, на їхню думку, відповідали моменту. Тому в книжці багато ідіоматичних висловів, хотілося передати ту атмосферу, колорит, і дітям книжку варто читати тільки з дозволу дорослих.

Тут ви не прочитаєте, як мобілізовані військовослужбовці ЗСУ різали ворогів ножами чи зі зв’язкою гранат кидалися під танк, усього цього немає. Взагалі війна в житті відрізняється від того, що показують у кіно чи пишуть у книжках.

«Війна — це не кінець життя. Війна це таке життя.»».

Посилання, за яким можна придбати книгу, покладу у коментарі.

Мавка: Розкажіть, будь ласка, про Вашу участь у «Ветеранському наметі» на різних книжкових форумах.

Василь: Після виходу книги мене почали запрошувати на різні заходи: «Форум військових письменників», «Бук фест», «Ветеранський намет». Організувалася така тусовка колишніх військових, які написали щось корисне та важливе (сподіваюсь).

Мавка: Таки важливе, навіть не сумнівайтеся.

Мавка: Розкажіть, будь ласка, про Спілку учасників АТО Олешківського району.

Василь: Спілка поки не функціонує. Частина людей воює, частина в окупації, хтось у полоні, хтось вважається зниклим без вісті, а дехто вже не з нами…

Мавка: Розкажіть, будь ласка, про збори резервістів, в яких Ви брали участь.

Василь: Їх було мало, людей залучали не достатньо.

Мавка: Коли Ви потрапили до армії після початку повномасштабного вторгнення?

Василь: До армії я потрапив 24 лютого 2022 р. о 5:30. Однак наш підрозділ у перший же день потрапив до оточення. Довелося виходити на свій страх і ризик. Після виходу з оточення потрапив до іншого підрозділу та почав там службу 26 лютого 2022 р.

Мавка: Поза тим, Ви, як багатодітний батько могли не те, що на фронт не йти, а взагалі виїхати за кордон. Чому вирішили залишитись і воювати?

Василь: Воювати вирішив тому, що інакше неможна. Тут стояло питання виживання. Або ми, або вони.

Мавка: Якщо не таємниця, де та ким служите з того часу?

Василь: Шлях пройдено від розвідника-кулеметника до командира роти 206-го БТРО (батальйон територіальної оборони).

Мавка: У своїй книзі Ви описуєте суцільний День бабака 2014/2015 рр. на службі. Як із цим зараз?

Василь: Тоді була інша війна, зараз все змінилося. Тоді динаміка була не така. Зараз надто все динамічно. Обстановка весь час змінюється. Лінія фронту у русі. Вона жива та нам прилітає більше і з усього.

Мавка: Які ваші військові потреби?

Василь: Людей не вистачає.

Тож, будь ласка, покажіть це інтерв’ю своїм знайомим.

Якщо хтось після цього зрозуміє, що таки варто піти до ЗСУ, він/вона може приєднатися саме до роти Василя. Для цього напишіть у коментарі або повідомленнях, щоб я надала вам контактний номер телефону.

А Василю та всім військовим щиро дякую за захист!

Василь загинув під час виконання бойового завдання на Східному напрямі.

Тож, якщо ви хотіли до його підрозділу, треба буде шукати інші контакти.