Колискова (про сома)

Скоро-скоро темна ніч

Простягнеться навсібіч.

Світ обійме-оповиє

Накидкою з теплих пліч.

Встане місяць молодий,

Наче коржик, золотий.

Нишком сходами із неба

Зійде в очерет густий.

Піде місяць по містках

З паляницею в руках

Зорі-крихти розсипати

В чорну воду на ставках.

А щоночі під мостом

З виру виринає сом.

Крихти пащею збирає,

Плеще шовковим хвостом.

В сома вуса — як трава,

Й величезна голова.

В вусах казка причаїлась,

В голові живуть дива.

Сяють зорями плавці,

Випускають промінці.

Небом лине сом-дрімота,

Й місяць спить на черевці.