Дівчинко

22029
Публікація: 18.05.2024
Вірш
Завершено

~Вигаданий монолог Йеннефер до Цірілли~

Дівчинко, викинь мотлох... і давай за поріг...

У цьому світі не буде комфорту — створили не для тої моралі...

Ти сама все вмієш і зможеш... Ти сама у собі бог... Перехрестя доріг

Тобі не йти з натовпом... Твої широкі магістралі...

Не захоплюйся розумами... Не всім розуміти світ дано...

Не створи собі храм... Не стань копією змісту...

Якщо будеш кришталевою вазою — розіб'єшся склом,

І поріжешся долею... жорстко, швидко, болісно, стисло...

Не кричи на чужих площах, що тягар — ярмо.

Всім навколо все одно... у всіх свої далі... Усі страждали...

Нам дається посильна ноша... Так, нести тяжко... Всі кудись течемо...

Але на гладких шляхах, думаєш, тими б стали?

Світло — воно всюди, завжди: у тобі... навкруги...

Я передам естафету... Впораєшся! — пам'ятай, я це знаю...

Не закликай ні Місяць, ні морок... Будь!... Не живи уві сні...

Ти сама в себе завжди є!... Як хтось казав: «і поза цим світом тебе впізнаю»...

Твої думки та почуття — запорука неземного вогню...

Не розгуби себе, не розміняй на слизькому льоді шляху кривого...

Знай, я десь поруч... Вірю в тебе! Твоєму кожному дню

Я бажаю щастя... справжнього... людського... простого!

~липень•2020 ~

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі