Кохали

00016
Публікація: 18.05.2024
Вірш
Завершено

Я люблю зорі, бо вона,

Вона малювала їх коло шрамів тих незначних,

Коло тих, що тварини лишили мені

І тих, що я ж залишила.

Вона не розбирала, де які,

Бо вона кохала їх усі,

Бо вона кохала мене усю.

Й шрами,

Й недоліки,

Й те, що я ненавиділа.

Вона кохала і залишала сліди,

Ті які проходили швидко

І ті які лишились назавжди.

Кохала звісно не лише вона.

Я малювала їй квіти,

Я не те щоб сильно вміла,

Але все ж малювала,

А вона хвалила,

Казала, що ми сестри по шрамах,

По розмальованих шрамах,

Розмальованих чужими руками.

Й ми кохали,

Ми обидві кохали.

Всі найстрашніші недоліки ми уникали

Й казали що саме за них і кохали,

Ми залишали

Сліди, що не змиє вода і мило

І ті сліди не зникнуть.

Звісно, то були не шрами,

Або не зовсім такі,

Якими ми їх зазвичай уявляли.

В ті шрами ми фарбу заливали.

Й увесь цей час кохали,

Й не полишали.

Ми були поряд завжди,

Як тяжко не було.

І ми малювали,

Я квіти вона зорі,

Але головне, що ми малювали не шрами

Й не на своїх тілах.

Хоч також головне, що кохали

Й кохаєм подосі.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі