По небосхилу зоряної ночі...

50036
Публікація: 25.05.2024
Вірш
Завершено

По небосхилу зоряної ночі

Блука напівпрозорий силует –

Селена, що блискучі свої очі

Сховала від доскіпливих планет.

Вона спускається тихенько з неба

За кроком крок, ледь чутно уві млі,

Хоч потай, хоч таємно, та їй треба

На мить пройтись по стомленій Землі.

За кроком крок, не збитися зі шляху

І забрести в печеру серед гір.

Туди щоночі йде вона без страху,

Не поміча образ небесних зір...

Бо тут, під кам'яним склепінням гроту,

Ендіміон прекрасний мирно спить.

Селена замилується ним потай,

Й торкнеться вуст вустами – лиш на мить...

Бо він – єдиний серця її владар,

Хоч і не може відповісти на любов,

Вона усе ж і тому диву рада,

Що може милуватись знов і знов...

24.05.2024

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі