11.
Однокласниці зібралися в кімнаті Каміли, яка наразі нагадувала чи то відьомський вівтар, чи то християнський молебень. Дівчинка підготувала декілька свічок, запалила їх і поставила на підлогу. Для оборони від монстра поклала біля себе найбільший кухарський ніж, який знайшла в хаті. Виставила на ліжку ікони. Вдягла хрестик, який давно не носила. Пригадала молитву «Отче наш», бо більше ніякої не знала.
– Дівчата, коли ми знову зібралися разом тут, де все почалося, ми маємо знищити зв’язок із монстром. Я думаю, що потрібно стерти символ на плечі. Я пробувала терти губкою і надрізала шкіру. Але він все одно на місці. Зараз залишається тільки вогонь. Спробуємо воском.
– Та це ж боляче, – скривилася Віка.
– Навряд, якщо ми спимо, – сказала Каміла.
Каміла взяла одну свічку, дочекалася, поки почне крапати віск, і вилила його на плече. Боляче не було, як вона і думала. Потім вона вимкнула світло, щоби перевірити, чи це спрацювало. Таня і Віка помітили, що символ змії згасає. Як тільки-но Каміла піднесла свічку до руки Тані, відчула, як на шию лягла дужа лапа. Мурмило стиснув тендітну шию дівчинки, але коли намацав хрестик, мов ошпарений, відпустив. Каміла впала на підлогу і видихнула. Всупереч тому, що реальність виявилась сном, шия боліла дуже сильно. Мума добре контролював, де, як і коли має бути боляче.
– Я думав, що дурні дівчатка ніколи не здогадаються. Але ви дуже слабкі, бо в моєму світі. Тут я можу мучити вас вічно, – посміхнувся Мума, струснувши пальці, які трохи пекли.
Віка і Таня розгубилися, але коли помітили, що Мумі теж можна причинити шкоду, не впали духом. Таня схопила загорнений у тканину ніж, який заздалегідь узяла з дому і на всяк випадок змочила святою водою.
– Віко, давай! Я спробую затримати його.
Мума лише зареготав. Він свиснув – і до Тані з-під підлоги потягнулися великі чоловічі руки. Вони схопили її за щиколотки і звалили додолу. Дівчинка опиралася. Вона почала штрикати ножем у все, що тільки-но доторкалося до неї. Але диявольських кінцівок було забагато. Вони залишали синяки на тілі. Таня махала гостряком навколо і поранила себе в коліно. Мума поки що з задоволенням дивився на страждання, а потім додав:
– Таню, я сьогодні добрий, тож виконаю одне бажання перед тим, як ти помреш, – Мума по-королівськи змахнув лапою – і з-під ліжка показалися очі хлопця з 10-Б. Вони були чорні і пусті. Єгор виліз павуком, підібрався до Тані, вихопив її ніж і замахнувся.
Тим часом Каміла оговтувалася в протилежному кінці кімнати, яка починала втрачати земні раціональні межі. Замість стін з’явилася порожнеча і чорний дим. Крізь темряву Каміла ледве бачила подруг. Похапцем шукала біля себе свічку. Нарешті намацала її і кинула Віці. Подруга спіймала, але панічно не розуміла, що робити: чи допомогти Тані, чи знищити свій символ. Каміла кивнула, що біля ніг Віки лежить коробка сірників. А сама встала, взяла ікону Ісуса Христа і почала вголос читати молитву. Єгор розвернувся до неї і сказав:
– Мовчи. Я теж тебе кохаю. А її позбудемося разом.
– Ні, ти не Єгор, ти несправжній. Дай їй спокій, – Каміла рішуче продовжувала молитися, а Єгор нервово здригався.
Віка швидко запалила сірник і піднесла до свічки. Вогонь обпік шкіру. Але відчувалося легке поколювання. Каміла бачила, що Віці вдалося позбутися мітки.
– Прокидайся, швидше, – крикнула вона їй.
Віка не знала, як це зробити, але Каміла продовжувала:
– Змусь себе повірити, що це сон. І на раз, два, три прокидайся. А потім я.
Мума, який раптово розчинився в пітьмі, знову з’явився. Він стояв у Віки за спиною. З усмішкою на все обличчя і підведеними очима, мов у клоуна з «Воно». Мума писклявим голосом звернувся:
– Куди ж ти, солоденька? Політаємо?
Віка заклякла. Каміла і Таня разом крикнули:
– Не слухай його. Це сон. Прокидайся.
Віка закрила вуха і повторювала:
– Я лише сплю. Я лише сплю. Куди ніч, туди й сон.
– Дурна, це не допоможе тобі. Я все одно тебе вб’ю, – кричав Мума і тягнув до неї кігті. Каміла продовжувала молитися. Мума відчував святе слово, яке не давало змоги підійти близько.
Утретє промовивши слова, що вона лише спить, Віка побачила, що знаходиться по той бік кімнати Каміли. Вона бачила її зі шпарини в стіні. Підійшла ближче і пролізла назовні. Так вона виринула з іншої реальності і розплющила очі у своєму тілі. Віка швидко піднялася з підлоги. Телевізор стояв на паузі. На екрані застигли титри фільму «Воно», наче й не пройшло тих декілька днів після гри. Поряд лежали Іра, Таня і Каміла. Віка швидко підійшла до Іри й прислухалася до серцебиття. Його не було. Таня уривчасто дихала, а з її ноги текла кров. Віка перевела погляд на Камілу. Вона сіпалася зі сторони в сторону й тихо шепотіла. Віка доторкнулася до Каміли, щоб розбудити її. Але вона не реагувала. Віка вкрай розгубилася. Знов повернулася до Тані й приклала до ноги простирадло, щоб зупинити крововилив. Через гнітючі хвилини очікування, які здавалися Віці вічністю, вона нарешті побачила, що Таня повертається. Подруга відкрила очі й заплакала. А Каміла навпаки завмерла.
– Каміла залишилася там. Вона читала молитву. Але це лише стримувало його. Вона напала на Муму з ножем, і це врятувало мене. У цей час я встигла воском стерти символ. Мума крикнув Камілі, що її сни дійсно збуваються, що Іра справді мертва через неї. Каміла розплакалася, а він когось покликав. Навколо збиралися ще страшніші монстри, які потягли до Каміли довжелезні брудні кігті. А тоді я змусила себе прокинутися…, – з отруйним болем уривчасто розповідала Таня.
Віка закивала головою в знак протесту. Вона не вірила. Каміла не могла померти. Вона трясла її й прислухалася до серцебиття. Але воно згасло, як і мрії дівчат про те, що все скінчиться добре.
Двері до спальні Каміли розчинилися – і бабуся заверещала від побаченого.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!