8.
Захекана Каміла ввірвалася до класу. Вчителька української мови й літератури Надія Вікторівна тільки похитала головою. Каміла збрехала, що не чула будильника, а бабусі стало погано. Після довгих вибачень вона пішла першою до дошки допомагати вчительці розбирати приклади нового правила.
На перерві Каміла продовжувала похнюплено сидіти за партою. Вона обхопила голову руками й дивилася в одну точку. Таня й Віка збиралися до буфету, але звернули увагу на однокласницю й підійшли до її столу.
– Привіт, – звернулася Віка.
Каміла вийшла зі ступору й із сумом в очах привіталася.
– Ти знаєш, тепер я постійно відчуваю вдома чиюсь присутність. Мені лячно знаходитися у своїй кімнаті, бо за мною стежать. Коли я намагаюсь заснути, я чую як біля узголів’я ліжка хтось дихає. Коли встаю й перевіряю, то нікого начебто немає. А ще інколи мені вчувається тихий шепіт зі стін.
– Що?
Каміла побіліла. Мума вже добирається до Віки. Але як допомогти подрузі – вона не знала.
– Ти батькам розповідала? – тільки й змогла вимовити Каміла.
– Так, і вони забороняють мені спілкуватися з тобою. Моя мати каже, що ти ненормальна. Бо через твій вплив у мене з’явилися страхи й галюцинації. Звісно, ніхто не вірить, що в кімнаті може з’явитися Мума. Тож мама хоче повести мене до психіатра, уявляєш? Після всього цього я ще й психопатка! Та то тебе треба лікувати! Що мені робити, скажи?
Таня, яка стояла поряд, ледь стримувала сльози. Вона тихо прошепотіла:
– Це знову повторилося.
Каміла й Віка з виряченими очима перезирнулися. Вони розуміли, про що вона. Але боялися вимовити вголос. Каміла встала й обійняла Таню, хоча та не виявляла жодного бажання зближатися.
– Ти маєш заявити на нього! Розкажи мамі, – обурено прошипіла Віка.
– Я… не думаю, що вона повірить… Вона його боїться, як і я, – сказала Таня.
– Ти що, – Каміла від обурення стисла кулаки. – Так не має бути! Я щось вигадаю.
– Пхе, – Таня скривилася. – Що ти взагалі можеш?
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!