Кінь огненний

«… Кінь огненний, і дано вершнику його

взяти мир від землі, і щоб один одного вбивали,

і дано йому меч великий.»

(Апокаліпсис. 6.4)

Огненний кінь мій спогад топче копитом

Траву моєї пам’яті, чебрець минулого. Огром

Стає над степом полиновим і над казкою зела

Огненна грива, вітер сонця. Кінь-війна.

І одкровеннями вуздечки брязкіт-двін,

В отій пустелі духу, в пустищі німім.

В западинах-слідах коня важких копит

Виблискує вода гріхів, у ній втопився світ.

Вода, що з хмар «сьогодні» падає униз

Нажахано горить хаток і селищ хмиз,

Облуда віри чорної, пророків злих слова,

І каламуть ріки буття, задушна ніч німа,

А кінь огненний спалює незрячі дні,

Оцю надію «завтра», оці вигадки дрібні

Що все це сон. Кружляє попіл на семи вітрах,

Що стане добривом полів родючих - нині прах,

А нині час коня огненного - страшний рубіж,

Доби Армагеддону, і долини, що встромляє ніж:

Ніж бронзовий в майбутнє, спокій і життя

І все минає... Лише попіл, прах... І забуття...