Чомусь так темно на душі

Чомусь так темно на душі,

Неначе я в імлу поринув.

Похмурі хмари навкруги,

Все сунуть, й сунуть без зупину.

Собі ти кажеш - виринай!

На дні ховатися не варто!

Але назовні, як на жаль,

Брудніше ніж на дні, мій брате.

Ти не зламався і не втік,

Вдивляючись у темну воду.

Колись свободу вільних рік,

Стискають в стінах із бетону.

Собі ти кажеш - виринай!

Шукай свій берег, сад квітучий.

Та важко віднайти свій рай,

Коли навколо дріт колючий.