також 6 липня
Не можу заснути. Мабуть тому, що кімната спорожніла, і тут залишився тільки надувний матрац із подушками та ковдрою — те, що батьки дали мені, аби я тут просто переночувала. Бо на новій квартирі такий безлад, що залишись я там сьогодні — точно не змогла б лягти до ранку. Вже завтра зберемо шафу та письмовий стіл, розкладу речі та переїду з кінцями. А сьогодні ще в батьків ночую.
Так, точно, не спиться просто тому, що остання ночівля в кімнаті, де виросла. Від завтра вже доросле самостійне життя буде, от мене й пересмикує трохи. Інших причин для цієї паніки в мене справді немає!
Встаю з ліжка, ходжу порожньою кімнатою. Де батьки незабаром зроблять після мене ремонт, шпалери переклеять... або може просто стіни пофарбують. В будь-якому разі, зроблять її іншою, і самі тут облаштують власну спальню.
Дивний шум у вухах. Ніби десь далеко маховик обертається, жадібно загрібаючи повітря. Але коли визираю надвір — нічого нема, та й бути не може. Відчиняю вікно, аби подихати, і дивлюсь на нічне небо. Зірок сьогодні багато, усі такі гарні та яскраві! Це мало б заспокоїти, проте чомусь тільки пальці починають труситись. Поспіхом зачиняю вікно і зарано повертаю ручку, чую стукіт рами. Дідько!
Заспокоїтись, треба просто заспокоїтись. Глибоко вдихнути свіже повітря, що пахне стиглими абрикосами, і заспокоїтись. Знову дивлюсь на небо і бачу супутник, дуже яскравий, летить швидко. А потім різко завертає, прискорюється та зникає, залишивши по собі коротенький світловий слід, що вже за секунду розчиняється.
Швидко зачиняю вікно, засмикую штори, і лише за хвилину розумію, що сиджу в куточку, притулившись до стінки, і тихо плачу, затуливши викривлені губи тремтячими руками.
В мене що, геть дах поїхав?
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!