також 6 липня

Не можу заснути. Мабуть тому, що кімната спорожніла, і тут залишився тільки надувний матрац із подушками та ковдрою — те, що батьки дали мені, аби я тут просто переночувала. Бо на новій квартирі такий безлад, що залишись я там сьогодні — точно не змогла б лягти до ранку. Вже завтра зберемо шафу та письмовий стіл, розкладу речі та переїду з кінцями. А сьогодні ще в батьків ночую.

Так, точно, не спиться просто тому, що остання ночівля в кімнаті, де виросла. Від завтра вже доросле самостійне життя буде, от мене й пересмикує трохи. Інших причин для цієї паніки в мене справді немає!

Встаю з ліжка, ходжу порожньою кімнатою. Де батьки незабаром зроблять після мене ремонт, шпалери переклеять... або може просто стіни пофарбують. В будь-якому разі, зроблять її іншою, і самі тут облаштують власну спальню.

Дивний шум у вухах. Ніби десь далеко маховик обертається, жадібно загрібаючи повітря. Але коли визираю надвір — нічого нема, та й бути не може. Відчиняю вікно, аби подихати, і дивлюсь на нічне небо. Зірок сьогодні багато, усі такі гарні та яскраві! Це мало б заспокоїти, проте чомусь тільки пальці починають труситись. Поспіхом зачиняю вікно і зарано повертаю ручку, чую стукіт рами. Дідько!

Заспокоїтись, треба просто заспокоїтись. Глибоко вдихнути свіже повітря, що пахне стиглими абрикосами, і заспокоїтись. Знову дивлюсь на небо і бачу супутник, дуже яскравий, летить швидко. А потім різко завертає, прискорюється та зникає, залишивши по собі коротенький світловий слід, що вже за секунду розчиняється.

Швидко зачиняю вікно, засмикую штори, і лише за хвилину розумію, що сиджу в куточку, притулившись до стінки, і тихо плачу, затуливши викривлені губи тремтячими руками.

В мене що, геть дах поїхав?

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.