І сьогодні, і завтра, й навік

Роки минали, тихо й непомітно,

За кожним днем тікали місяці.

І хоч всміхалось небо нам привітно,

Та не втримàти час у кулаці.

І хай змінює літо тендітну весну,

Хай листя спадає до втомлених ніг,

Я все одно скажу тобі тихо: люблю

І сьогодні, і завтра, й навік.

Й у вихорі людських цивілізацій,

Де за руїною іде культурний цвіт,

Я полюблю тебе у сотнях варіацій,

Яким би дивним не здавався світ.

Хай очі в тебе вже втрачають колір,

І лице давно минуло вроди пік,

Я не скажу тобі огидний і злий докір,

Бо люблю тебе, до скону і навік.