Розділ 5
Якби я не був магом, подумав би, що це майже першокурсниця, яка заблукала у Саду і тільки одне твердження було б правильним. Якби це була дівчина яка жила у світі магів за рік до того, як вона б опинилася тут, їй би зробили екскурсію і вона б вже точно, знаючи історію тих трьох не була у такому захваті. Це могло б означати тільки одне – вона потраплянка. А це погано. Потраплянок темні (та й не тільки вони) не любили, в них вони бачили жахливих реформаторів. Вони завжди приносили у країну безлад своїми винаходами сучасності, які хоча й рідко приживалися, створювали деяку частку розгардіяшу і…
– Про, що думаєте пан Рей? – промуркотів Бенджамін, підливаючи глінтвейну до наших стаканів – про леді Камелію чи, ой! – він артистично зітхнув – міледі Зеланіду…
У такі моменти хотілося зарядити з усієї своєї сили йому межи очі. Дурбецало… Він навіть не підозрює, що думає вона не про них, а про пані нічну незнайомку.
– Ідіот, – кинув я Бенджу.
Я ковтком випив глінтвейн і пішов у роздягальню. Сьогодні всіх четвертокурсників призначать наставниками для першокурсників.
Можливо, я зустріну її там? Хоча про, що я думаю…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!
Артур Сіренко