Сповідь одного лиходія

Моє життя - не більш ніж мрії,

Фантазії дитячих літ.

Уяви вигадки наївні,

Що викликали тільки сміх.

Для світу я - не більш ніж блазень,

Потворний покруч, долі жарт.

Ганьби й зневаги вічний в'язень,

Що слова доброго не варт.

Я звик до страху і презирства,

НенАвисть в душу я пустив.

Змінити щось було б вже пізно,

Та я б нічого не змінив.

Весь гнів я виплеснув назовні,

За біль і кривду відплатив.

Віддавшись помсти лютій волі,

Себе я наново зробив.

Я був ніким, та досягнув вершини,

І так залишиться навік.

Сьогодні, завтра і донині

Весь світ тремтить у моїх ніг.