Зміст
  • Що небо впаде...
  • Прийде час
  • Листи
  • Дивитись у небо
  • Ви є
  • Заберіть з мого серця цей біль!
  • Заради тебе й України
  • Я граю лише уві снах...
  • Усе мине! Tutto passerà!
  • Сирена
  • Воєнна любов
  • Моя країна найкраща!
  • Скажи мені...
  • Вже скоро перемога!
  • Ніколи не зраджу!
  • Мандруючи Всесвітом
  • Мамо, а ранок настане?
  • Крапка
  • Час зберіг
  • Україна буде завжди!
  • Розлуки між нами нема
  • Коли закíнчиться війна
  • Не лікуй мене, якщо хворію...
  • Повертайтесь живими!
  • Світ, де немає війни
  • Що б не траплялось у світі
  • ***
  • Кара
  • Уже достатньо міст-героїв
  • Всупереч всьому
  • Чужими руками
  • Що ти зробив для Землі?
  • Безславно
  • Вінниця 07.2022
  • Потвори
  • Як ти?
  • Стерті
  • Реп'ях і незнайомка
  • Маленький привид з вишневим серцем
  • Дорожче смарагдів
  • Я так втомилась від людей...
  • Чи молюся
  • 24.08.22
  • "Ми разом"
  • 03.09
  • Сп'яніла пам'ять
  • Фотокартка — спогад біди
  • У багатті ночі
  • Регламент для знеболювального
  • Торнадо
  • Світ збожеволів
  • Сумна реальність
  • Пахне осінню
  • Солдате...
  • Не хочу про минуле
  • Гідна лиш ковдра
  • П'ятнадцять метрів
  • Неспокій
  • А можна після перемоги...
  • 10.12
  • Втома
  • А ти виходиш з мережі...
  • Наскільки це можливо
  • Знову забула, що я не Бог...
  • Врятуй мене
  • Подих вічності
  • Сніг усе пам'ята
  • Не відкладати людей
  • 23.02 — напередодні
  • Реп'ях і незнайомка

    Маленький, непримітний

    Реп'ях жив непривітний

    Поблизу парканчика

    Школи і майданчика.

    Він людям не всміхався

    І рідко дивувався,

    Але, всьому на диво,

    Його щось підчепило,

    Понесло дорогами

    Слідом за тривогами

    Через усі потьомки

    На сукні незнайомки...

    І хоч все оце не слід,

    Та і він побачив світ

    І він побачив світло,

    Що у тканині блікло,

    І диво-незнайомка,

    Цілуючи солодко

    Для себе непомітно,

    Крізь світ несла тендітно.

    Бідолашний же реп'ях

    Імітовний зовсім дах

    На радощах утратив —

    В халепу що потрапив,

    Не міг ще зрозуміти:

    Його навчили квіти

    Всім вивертам кохання

    Уперше і востаннє —

    Принаймні так гадав він

    І в одну із страшних війн

    Втягнувся і без фальші,

    Людину покохавши...

    Він проводжав до хати

    Лиш ту, що смів кохати,

    І тиша їніх пíсень

    За газ же вуглекислий

    Нещасному герою

    Була, і він без зброї

    За неї йшов у бій би

    Хоч і дістали війни...

    Кінець настав дорозі —

    З'явившись на порозі,

    Був чемним і привітним

    І став усім примітним

    Молодий дурний реп'ях...

    І знесло від горя дах,

    Коли же дама серця

    Порвала, що не рветься

    І на подвір'я темне,

    Немов би щось некчемне,

    Так викинула грізно —

    Він не благав: вже пізно.

    Він мовчки сльози витер,

    І нес бездушний вітер —

    До чорного паркану?

    Хто залікує рану?

    Хоч хто її обробить

    І шкоди не наробить?

    І серéд усіх невдах

    Наш малесенький реп'ях

    Блука у світі досі,

    Колючкою на носі

    Всіх лякаючи людей,

    Без коханої своєй...

    Він зна: все ефемерно —

    Залишиться, напевно,

    Лиш надпис намогильний:

    «Прилип і був відірван».

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.