Сп'яніла пам'ять
Над містом хитається небо,
Над країной сирени гудуть —
Сиджу напівп'яна і згадую тебе,
А по венах тече моїм ртуть.
Знов нудить: віршáми і болем,
Ти моїм є цькуванням думок,
Обіймаю всім своїм горем —
Викидаю із себе рядок.
Крізь світи прямуючи пішки,
Переслідую болісну ціль —
У свої сп'янілі геть вірші
Вкладаю ненависть і біль.
Крізь час я волаю: «Не треба!»,
І благаю крізь смерть не іти —
Геть п'яна знов згадую тебе,
Не рахуючи більше роки.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.