П'янить свобода наші душі

Ніщо не може сп'янити, як свобода.

Лиш уяви: до небокраю вітром мчиш...

Щоки твої обвіває приємна прохолода,

Про волю й щастя ти усім кричиш.

Десь в мріях загубилась засторога.

Пригоди манять нас, ніби магніт,

А таємнича і незвідана дорога

Веде в захопливий та небезпечний світ.

Можливо, квіти запахом дурманять

Або нас зводить з глузду спів пташиний...

А може відьми лісові над душами шаманять?

Чому тоді проведений на волі час важливий?

Солодкий присмак щастя та свободи

Так само діє, як і молоде вино.

І людство пише відчуттям цим оди...

Тут ризик завеликий, наче ставка в казино.