(Не) нудний переказ відомих казок

Жила-була дівчина Марі. Дівчина - це дівчина на порі, яку ще не видали заміж, тому ще дозволяли грати в іграшки. Зрештою, вона була з заможної родини та не мала працювати.

У неї були батьки, незвичайний хрещений (схожий на чарівника) та молодший брат Фрідріх.

На якесь Різдво Марі та Фрідріху подарували багато чого. Бо вони були з багатої родини.

Фрідріх відразу розпакував солдатиків. Адже хлопцю найбільш цікаві саме вони.

Серед звичних солдатиків був дерев'яний прямокутний із великою рухливою щелепою. Що викликало здивування.

Їм пояснили, що це - горіхокіл.

Звісно, Фрідріх відразу почав молотити горіхи: кладеш горіх до роту Лускунчика (іграшки треба називати, а не лише експлуатувати) та б'єш його згори, так горіх і тріскається.

У результаті такої інтенсивної роботи у Лускунчика зламалося декілька зубів.

Тому розчарований Фрідріх відразу його закинув. А Марі підібрала.

Вночі Марі чомусь опинилась у вітальні (а мала би спати) та побачила великого семиголового пацюка (так буває, коли малі пацюки сплітаються хвостами у кубельці, та насправді пацюк, який утворюється таким чином, недієздатний і швидко помирає). Перелякавшися (бо ж дівчинка), вона відступила до серванту.

Як тут з'явився Лускунчик, який почав збирати іграшкову армію.

І пацюків у вітальні додалося.

Марі від страху так втислась у сервант, що розбила скло та порізалась.

А у вітальні точилася битва пацюків із іграшками.

Марі побачила, що великий пацюк наступає на Лускунчика та кинула у паскудну тварину черевичком.

Після чого прокинулася зранку у своєму ліжку, але з подряпиною та лікарем біля ліжка.

В її розповідь ніхто не повірив.

А вночі Лускунчик знову ожив і показав Марі своє королівство марципанів і інших солодощів.

Наступного дня їй повірив лише хрещений. (Кажу ж: дивний він, на чарівника схожий). Він полагодив Лускунчика та дещо розповів:

В одному королівстві у короля з королевою довго не було дітей, аж ось народилася гарненька дівчинка, якою вони натішитися не могли.

Королева раніше часто пригощала королеву пацюків ковбасою й іншою смакотою.

Та про це довідався король.

І був він таким жлобенятком, що поставив у палаці мишоловки.

Звісно, пацюки залишили палац, але не плани помсти.

Тому одного разу принцеса перетворилася (звісно, їй у цьому допомогла королева пацюків) на почвару.

Батьки їхали дахом.

Аж старий годинникар (до речі, хрещений Марі теж був годинникарем) підказав вихід: треба, щоби гарний юнак приніс принцесі горіх Каратук, пригостив її, не дивлячися на неї, та після цього позадкував на сім кроків, лише тоді він може озирнутись і подивитися на принцесу.

15 років найкращі юнаки королівства шукали горіх і старіли.

Коли знайшли, всі пробували його розколоти.

Це вдалося лише одному.

Принцесу він врятував, а сам перечепився через пацюка на шостому кроці та перетворився на Лускунчика.

Принцеса його вигнала, бо їй не потрібен негарний почет. Сама ж тільки що гарною стала.

Є пророцтво, що Лускунчик стане королем і людиною, коли його покохає дівчина.

Наступної ночі знову відбулася битва іграшок і пацюків. Лускунчик був поранений.

Марі розплакалась, адже не вміла обробляти дерев'яні рани, та сказала, що любить його.

Наступного ранку Лускунчика ніде не було, а до їхнього будинку під'їхав багатий екіпаж, з якого вийшов 30-річний (як мінімум, відповідно, який вже там юнак) красень.

Він постукав, елегантно привітався та перейшов до справи.

Це був Лускунчик, який приїхав сватати Марі.

Вона погодилася, батьки теж, хрещений і поготів.

Тому Марі поїхала з нареченим до його королівства. (Мабуть, віджали королівство у невдячної принцеси).