Медова рана

Місячна синь обернулась душею...

Ти знову повільно торкаєшся ніжного тіла,

Шепотом тисняви легко даруєш політ.

Кава із цукром далека до ситого діла.

Ніч - беззмістовна, дихає тінню услід.

Ти знову приходиш, немовби боїшся забути...

Наші сузір'я усе ще заплетені ввись.

Ти знову десь поряд, аби не зуміла відчути,

Наскільки самотня у хижості видива рись...

Ти все ще надійна, як рама вечірньої тиші,

Усе ще спокійна, мов квіти у дивнім саду.

Життя безнастанне, допоки не прийняті ніші:

Повінь беззвітна, допоки чимдуж не впаду...

Очі зустрінуться, щойно поглянеш у вічі,

Душі зійду́ться, щойно відчую зорю.

У дальності затінку повагом ніжаться свічі.

Ти все ще зі мною, в уяві, у сні, наяву...

23.07.2024