Електронні книги / #уява (19)

А зорі хитались, як хвіст у пави

Сплітали фіранку, лягали туманом

В'язали ночі і сизий вітер,

Тягнули синкопи твоїх надій.

І все було звично, немов би по нотах

Симфонія ночі з неоновим місяцем

Звучала і тихо в її закуліссі

Розходились відблиски по воді.

09.04.2023

Отримувати задоволення — даруючи щедрість.

Знаходити сенси — там, де неясно.

Закохуватись — не сподіваючись на взаємність.

Вибудовувати всесвіти — прекрасні.

Знаходити шлях — там, де хащі.

Ловити погляди — ледь відчутні.

Мовчати — хоч би як не мовчалось.

Говорити речі — кричуще-беззвучні.

Чекати так довго, що все — міняється.

Всміхатись назустріч сміливим вчинкам.

Бути бузковим — там, де крається.

Або казковим — за мить до вічності.

Чекати на ранок, наче на когось.

Рушати у сон, як у теплу річку.

Наважуватись, врешті-решт — на будь-що.

Та милуватись — на будь-що — як на свічку.

17.07.2019

Вона розбилася об підлогу

Коли падала у реальність

Яку ніколи

Ніколи

Ніколи

Не хотіла сприймати.

Сіяла зерня й чекала врожаю.

А насінню потрібна земля.

А у мріях землі не має.

В її мріях землі не має.

Там є любов та єдинороги.

В її мріях не має підлоги

Там просто живеш і все добре.

Там не потрібно за щось платити

Просто сієш зерна

Та збираєш врожай.

Та ці зерна хотіли землі

Зерна хотіли сонця.

А земля і Сонце в іншій реальності.

І коли зерна досягли підлоги

Й пустили коріння

Пробиваючи кафельну плитку

Вони потягли її за собою

У ту реальність, де проросли.

Не в мріях у розових хмарках

А в твердій непривітній реальності.

Вона дуже боляче вдарилася

Й зненавиділа зерна, які сама посіяла.

І плоди їхні її більше не цікавили.

Вона знову хотіла потрапити

У світ своїх мрій.

Де не потрібно ні за що платити,

Де гуляють рожеві єдинороги.

А зерна продовжують рости

Вони ось-ось дадуть плоди.

Збери їх, дівчино.

Це твій досвід

Який врятує тебе від ілюзій.

25.10.23.

картинки - безліч їх!

мигтять перед очима.

хапаєш їх, висмикуєш мов карти,

кидаєш на столі

та удивляєся як наче в ярмаркОве дійство,

пусте яке та й зовсім вже марнотне в марноті у витратах часу...

і дивися,

вдивляєся в хаос,

у безлад,

в рух сварливий,

у зіткнення в гульбі.

галюцинаціями раптом

дзвоники відлунь у ритмі серця -

то по асфальту

тонкого каблучка

жіночого

підбори.... - до обрію крокується краса.

- ...і рух той права правити не маєш,

бо все життя піде у шкереберть... -

подумав, посміхнувся сам до себе іронічно...замріяний...старий.

авжеж!

галюцинації то все.

уява.

вигадка.

надумка.

а ще також ці карти із зображенням на них...картиночки...

все інше - фантазії.

тасується усе!

перетасованими віялом злітає в нікуди, у ніщо,

у простір

здійснЕних та нездІйснених бажань.

і прагнень в небуття у коловерті

пустої метушні,

у плутанині образів та зміщених подій

у зустріч чи устріч покращень

твого й навколишнього світу...

ах! знов уява борсається в сітях весни, хитрунки,

яскравої спокусниці!

...старий, капариш казна-що.

розчулений в печалях

теплом та лагідними повівами вітру

між віт в саду розквітлого,

де пурхає вже перша комашина,

пташині співи линуть у світанки.

дзен?... - гілка квітучої сливи (або кипарис у саду; або: набирати сніг срібним глечиком)...

...і сліпма у мріях

зведений в уяву

шляхом поміж полиск

дивних пірамід.

там, де світло, колір

у коловороті;

колообіг кволий

океану хвиль;

запитання Сфінкса

і усмішка Будди,

лотос, хрест і лаври,

місячний ріжок.

там, де випадкова

куля зупинилась

подихом єдиним,

думкою лише;

в небесах завмерла

птаха швидкокрила

і у медитації

каменів сади;

між абстракцій з лілій

зігнутих і рівних

в розчинах і колбах

дихання і дим;

в променях зіркових

звук і слово тоне,

тане у зірках.

і таким невинним

хмаркою біліє,

знаком недосяжним

прагнень і надій

гойданий в орелях

крізь наїв і чари

мозаїчний світ... -

порухом і жестом,

всім єством до нього,

линеш до мети!...

та брудна реальність

виштовхала мрії,

кинула у бруд...

...в дощову негоду

каву

теплу

п'ю...

****на зображенні - енсо, знак буддизму