Навіяне вітром

Частенько, малюючи осінь листком червоногарячого клена на аркуші паперу у клітинку, я задумуюсь, що ще тоді міг наблизитись до тебе, якби розсипані намистинки чужих слів не впали мені під ноги. Я послизнувся на глянці власної недовіри і ще тисячу днів тримався від тебе осторонь… Що я знав про вродливу синьооку дівчину, що зажурено дивилась на світ і посміхалась усмішкою дитини, окрім того, що їй 18 літ? Нічого такого, що штовхнуло б мене у твої обійми. Нічого такого, що погнало б мене геть… На вузькій вулиці нам не вдалось зустрітись, останню скибку ділити також. За зовнішньою доступністю ховалась така таємниця духовного світу, що я навіть не гострив зубки, аби розкусити міцний горішок твого єства… Обкладинку до книжки створила Radianta
71463 117
Публікація: 04.05.2021 - 04.05.2021
Роман
Завершено
Сторінок: 42
Символів: 61 926
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Таліана
02.12.2021 20:07
#гравАркуш Мені випала у грі "Навіяне вітром". Трохи не чесно(мені легше), бо я цей твір вже читала раніше. Із задоволенням перегортала розділи ще раз. На кожній сторінці концентрована туга, живі почуття, щирість, поезія у прозі. Книгу не можна читати швидко. Тільки повільно, відчуваючи кожне слово. Не знаю, як це автор зробив та під впливом книги починаєш відчувати, де саме знаходиться у тілі душа. Й душа ця починає переливатися північним сяйвом: сяяти, тремтіти, мріяти... За десятибальною шкалою це десять з десяти.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше