Приспані ріки

Приспані ріки

Як втомлений морок впаде на захмарені простині глоду,

вкладай між заломів обірване плетиво згірклих обітниць.

Почуй замовляння на травах , що змочені даною кров'ю :

« схиляючись перед величністю Хель - вже гріховність не знімеш ».

Як приспані ріки тривожним мовчанням повиснуть в повітрі ,

виходь на нічне перехрестя фантомних затоптаних вулиць .

Вдивляйся в глухі палахкі каганці , що по вінця в повір'ї ,

бо ж темрява знає - без захисту в пущу безвісну не ступиш.

Як зникне шістнадцять прозорих ночей за гінкими стежками ,

заступить на віддану варту всесильний благий покровитель .

І тяжкість години життя поховає між ніжні меандри ,

і кожне загублене слово - навіки німе й непохитне .