Сонети

Музичний шарм – лише відлуння блиску,

А справжній жар – в душі, що не блищить.

Вона згорить в одну-єдину мить,

Коли у день мовчання обеліски

Розітнуть небо криками історій,

І втихнуть струни, змовкнуть співаки.

Тоді Поет запалить сторінки

І згасне сам, піднісши людям слово.

По ньому буде мить смутної слави,

А далі прийдуть ноти забуття.

Навіщо людям марити вогнями,

Якщо Поет згорає за життя?

Співайте всі, хай пісня заживляє

Глибинне все. Поезія – сміття.