Сонети

Над брамою орел з пробитим дзьобом,

Піднявши крила, бронзою застиг.

Тепер цей птах - холодний оберіг

Укріплення, що зветься людським домом.

У день війни його затерпле пір'я

Ще більше терпне, стине бронза й кров.

Під стук шалений тисячі підков

Він свій народ готує до боріння.

Німотний дзьоб для всіх стає сурмою,

Що кличе тих, хто спраглі до війни,

Зоставить жінку ще чиюсь вдовою,

Щоб сльози їй приносили орли.

І кожен з Них стоїть отут стіною,

А оберіг упав давно з стіни.