Життя немов казка

Десь у місті далекім, де чарів сяйво,

Жила собі дівчина, звали її Майя.

Її життя мов казка, мов Аліса в чудесах,

Де все таке незвичне, де світло в очах.

Вона стежкою йшла через квітучий ліс,

Де птахи співають пісню, де сміх лунає скрізь.

Зустріла там кролика в жилеті зеленім,

Що бігав як вітер, весь час у русі, невпинно.

"Ой, куди ж ти так поспішаєш, друже милий?"

Запитала Майя в нього, поглядом добрим і щирим.

"Я шукаю дорогу до чарівної землі,

Де всі мрії збуваються, де панує доброта й спокій".

Майя пішла за кроликом, не знаючи страху,

У світ невідомий, мов у казці, з почуттям чуду.

Там дерева говорили, а квіти танцювали,

І звірі всі разом пісні співали.

Так і життя наше – пригоди та сни,

Де мрії великі стають неосяжними.

Ми всі як Аліса, шукаємо шлях,

До місця, де серце співає у радісних хвилях.

Тож живімо як у казці, вірячи у дива,

Бо кожен день – це чудо, це наша правда жива.

І хоч світ великий, невідомий та дивний,

Знайдемо ми щастя, там, де є любов і мрії.