Зоряний килим

Зоряний килим у небі палає,

Втомлену землю ніч накриває.

Сонце безжально вдень землю пекло,

Всі сили із неї забрало воно.

І тільки за хмари заходить світило,

Зітхає земля і чекає на диво,

Що ніч подарує їй чорний свій лук,

Щоб всі відпочили від сонячних мук.

Три місяці сонця, три місяці літа

Спливуть, мов пісок, крізь долоні, нагрітий,

А осінь загоїть всі опіки-рани,

Напоїть їх вдосталь рясними дощами.

Напившись досхочу осінніх дощів,

Земля ляже спати під ковдру снігів.

Засне до весни, заколисана хугою,

І знову страждатиме новою думою.

Замерзла вона, буде бачити сон,

Про те, як зігріється літнім теплом,

Про радість світанків і сонячних днів,

І зоряний килим у небі яснім.

Катерина Єфіменко.

2 серпня 2021 р.