Літаки Його Величності

In a parallel universe, somewhere, somewhen…

- Пані та панове…

Потужний голос геральда лунав з саморобних колонок десь далеко зверху.

Марк ще не бачив натовпу, але чув оплески. Застінки сцени тряслися. Лише відблиски між дошками та на формі таких самих схвильованих людей.

- Сьогодні на аеродромі ми зібралися…

Повітря ставало п’янким. Краще за славу може бути лише її передчуття.

- Щоб привітати наших претендентів…

Важкі штори почали розсуватися. Він щурився від яскравого світла, відблисків золотого оздоблення амфітеатру, дорогоцінного каміння та інших витребеньок на вбранні знатних глядачів. Від променів прожекторів і спалахів фотоапаратів. На сходинках, викарбуваних в стіні старосвітського метеоритного кратера, розміщалися гості з усіх семи островів Королівства Іннада. Над краєм височіла, ніби капітанський мостик титанічного корабля, ложа суддів.

- На титул Льотчиків Королівської Повітряної Гвардії..!

Вони ступили вперед, мружачись від світла, оплесків, вибухів хлопавок і конфетті. Паморочилась голова від поглядів тисяч усміхнених облич, які ще хвилину тому про тебе не знали, але вже чогось чекають і вболівають за тебе.

- За спиною три дні випробувань, запекла боротьба за найвищі швидкості і прихильність експертів… прискіпливі огляди, досліди та перевірки – журі готове винести свій вирок.

Як перші авіатори нової доби, які сімдесят років тому піднялися в повітря на машинах, створених з дарів Старого світу, ці хоробрі парубки і дівчата злетять, щоб заслужити свої крила. На відміну від попередників, їм не так часто доводиться копирсатися в залишках старосвітських технологій - але це не значить що в авіації нема місця винахідливості, авантюризму та відвазі. Так само як їх попередники, сьогоднішні авіатори пролетять над столицею у складі щорічного Параду!

Їх літаки вже стояли в самому центрі амфітеатра, навколо імпровізованої грунтової смуги. Вишикувані навколо машин екіпажі, ніби на піт-стопі прадавніх автоперегонів. Вони були готові по першому сигналу подати живлення, завести двигуни, підсадити членів екіпажу в кабіни і вдарити о борт пляшками, вінками чи шовком – відповідно до регіональних традицій.

Вони стоять нерухомо, прищурюючись від спалахів. Сьогодні їх фотографії вже висітимуть у Музеї Повітряної Гвардії разом з усіма аеристократами за останні сім десятиліть.

Претенденти чекали сигналу. Чекали і їх механіки, лакеї і сторожі. Чекали тисячі глядачів.

- Претенденти… По машинам!

Вони зірвалися з місця з поспіхом, який більш личив гоночним коням, аніж майбутнім лицарям, володарям аристократичних титулів. Крики і оплески змішувались з топотом, гуркотом приладдя і командами.

Загуділи генератори, стартери і допоміжні силові установки. Хтось розкручував гвинти вручну і застрибував усередину. Хтось користувався послугами автостартера. Затріпотіли чиїсь пульсуючі реактивні двигуни.

Сріблястий літак Марка вже чекав. Полірована, блискуча поверхня без дрібки фарби – лише титулованим льотчикам дозволялося наносити на літак складні візерунки. Іншим було дозволено мати лише простий одно- чи двоколірний окрас, але Марк вирішив – все, або нічого. Лише чорна смужка на носі перед кабіною, щоб відблиски не засліплювали – ось і вся декорація.

Він застрибнув на підніжку, символічно спираючись на плече, яке підставив лакей. Він і сам міг би забратись в кабіну, але церемонія є церемонія. Десятки рук обстукували колеса, закривали кабіну, знімали стопори з червоними стрічками і тримали вогнегасники. З дзенькотом розбилась об ніс літака пляшка настоянки і всі відійшли. Марк провернув ключі.

Закрутилися пропелери – лівий чорний, правий білий. Двигуни Рейнольдса МК-51, копія давньої конструкції, назва якої належала до одної з тисяч мертвих мов, що загинули разом з Старим світом.

Загорілися лампи на табло. Генератори справні. Марк смикнув непримітну рукоятку, і кабелі аеродромного живлення відпали, осипавшись на сухий ґрунт.

Літаки вирулювали на злітну смугу, підіймаючи куряву. По два, по три паралельно, вони злітали з мінімальними паузами, струсуючи повітря і ледь не здуваючи форму і капелюхи з усіх присутніх. По радіо подали сигнал. Скоро його черга.

- На старті повітряне судно Братця Аскольда Дірака. Новітні багатодюзові пульсуючі двигуни розробки Інституту термодинаміки, вуглепластикове крило і беззаперечна впевненість у собі – чи вистачить цього, щоб втриматись в жорстокому небі Нового світу?

- На полосу вирулює екіпаж Уотсона Р. Кірка, на літаку, розробленому під покровительством Браваданського інституту літунства. Майже нові турбіни, амфібійний корпус і три тони різноманітного бомбового навантаження – ось що несе це темно-зелене чудовисько зі швидкостями у триста п’ятдесят кілометрів на годину!

Гуркіт турбогвинтових двигунів – один над крилом і один в носі – на секунду затьмарив навіть внутрішній голос Марка.

- І до них приєднується.. Марк Р. Моран з ремісничої гільдії східного узбережжя! Двухмоторний винищувач-штурмовик оригінальної конструкції – один з найкомпактніших і найманевреніших літаків сьогоднішнього параду. Не дивіться на нього в телескоп, бо ризикуєте осліпнути від його блиску!

Він відпустив гальма і трохи піддав тяги. Повільно викатився на смугу під усмішки і оплески і став в клин, правіше за літаком Уотсона.

Спокійно. Все вже вирішено. Це всього лиш церемонія. Просто пролетіти. Просто пролетіти…

- Екіпажам на смузі підтвердити готовність.

- Іній, готовий.

- Спіріт, готовий.

Марк завагався на мить, перед тим як відповісти:

- Ясність, готовий.

І над амфітеатром прогримів голос..

- На зліт!

Уотсон піддав газу і побіг вперед. Марк не спішив – насідати на хвіст на зльоті небезпечно. Він ще раз перевірив елерони – вони слухняно повертались в правильну сторону, перевірив кермо висоти, оглядаючи хвіст в дзеркало заднього виду. Літаки попереду відірвались від землі – і Марк відпустив гальма. Він зрушив з місця і покотився. Відчував рельєф смуги. Припарковані літаки навколо смуги пролітали повз і змазувались у кольорові плями.

Раптом тряска на мить послабилась і горизонт почав уходити вниз. Він відірвався.

Він відчув неспокійне повітря, збурені літаками попереду – ніби їхав по битій грунтовій дорозі. Але він набирав висоту, Уотсон уходив уперед, і Марк вирвався з його вихрового сліду.

Три. Чотири. Плавним і швидким помахом руки він провернув важіль. З глухим гідравлічним гудінням прибрались шасі. Стрілка висотоміра пройшла відмітку 150 – і він прибрав закрилки, ловлячи літак, який в цю мить втратив кількадесят відсотків підйомної сили.

Внизу пролітали смуги, ряди літаків і юрба. Океанський берег опускався і пролетів десь знизу, рокочучи хвилями. Сонце вдарило в скло кабіни, його диск було яскраво видно через поляризоване сонцезахисне покриття.

Дорога в небо, дорога до слави.

Перед ними розгортався стрій параду. Десятки літаків, мішанина з нормальних і чудернацьких компоновок, двигуни будь-якого випробуваного і не випробуваного принципу дії, різноманіття форм і кольорів, від сіро-зеленого ґрунту, голого полірованого або іржаво-коричневого металу до яскравих однокольорових ліврей. Всіяні антенами, гарматами, повітрезабірниками. Грубо намальовані на кілях герби сімей і гільдій. Мітки і герби мануфактур, ремісничих цехів, містечок, і навіть ферм – бути спонсором або навіть покровителем претендента було великою честю для будь-кого. Навіть не зважаючи на те, що багато частин цих літаків походило зі звалищ і покинутих заводів Старого світу, мало який з них би піднявся в небо без допомоги донора або громади.

Їх трійка розверталася і доганяла інших. Вони ставали в стрій різнокольорових літаків. У шаховому порядку учасники параду наближалися до амфітеатра.

Гордість і спокій. Ніяких галасливих геральдів, лише гуркіт двигунів і аеродинамічні шуми. Проблеми розсіювалися, як море під легким туманом далеко внизу. Титул був у нього в руках, судді дали задовільні відгуки, лишилось тільки пройти церемонію. Воістину королівських винагород новоспеченому льотчику з головою вистачило б, щоб покрити борги в які влізла його гільдія заради цього літака.

Попереду загорялись прожектори. Стовпи світла вихоплювали зі строю літаки – так позначали обраних. Марк не міг цього чути, але десь унизу геральд зачитував імена новоспечених лицарів і назви літаків.

Вони збирали гроші на ярмарках і у міській бібліотеці. Отримали добровільні вклади від ремісників (навіть разом з непоганими деталями). Але не всі їх помічники були готові щедро і безкорисно віддавати гроші на літунство – дехто з них бажав їх повернути, і ще й з гарними відсотками. Проте навіть першої призової виплати новоспеченому лицареві вистачило б, щоб покрити всі борги.

Трішки волога погода ідеально підходила для параду – завдяки краплинкам туману промені прожекторів сяяли особливо виразно. Проміння слави вкривало достойних титулу. Стовпи підіймалися з усіх сторін, вони вихоплювали літаки спереду і ззаду, і Марк сподівався, що скоро настане його черга.

Літак попереду раптом струснуло. Марк відійшов в сторону, і з двигуна того літака повалив густий чорний дим. Машина вийшла зі строю і попрямувала на аварійну посадку, а промінь направлений на неї згас. Видно, відновлення старосвітського двигуна пішло не по плану, і комусь цього року не видати титулу.

Але він не такий. Ці мотори витримували по півдня в повітрі, в пілотажі, догори дригом, в маневрах на надмалій висоті і завеликій швидкості. Прожектор ось-ось має підсвітити літак Марка.

Амфітеатр пропливав внизу, ось сцена вже позаду, і його проліт над нею добігає кінця.

Давай же. Ще є шанс. Може, вони так тягнуть інтригу. Він же виконав всю програму випробувань. І не впав з неба під час параду, як буває. Це точно заради інтриги…

Але амфітеатр був позаду. Всі прожектори згасли, і вже ніщо не могло змінити вироку. Він не зміг. Його внутрішній всесвіт раптом потонув у темній порожнечі. Руки здригнулися, він на секунду вронив штурвал і тут же схопив його знову.

- "Ясність", вставайте в коло і очікуйте черги на посадку.

Новоспечені титуловані екіпажі приземлялися на центральну смугу біля амфітеатру. Дівчата замотані в шовкові стрічки кидали на смугу свіжі квіти, а посли від знаті вручали екіпажам корзини з елітними винами, сирами, та всілякими чудернацькими продуктами для тих, хто має забагато грошей. Все Королівство аплодувало їм, кидалося в них квітами, кольоровими дрібничками і паперовими літачками, складеними з програмки параду.

Неприйняті сідали на окрему полосу між службовими будівлями амфітеатру і зенітними постами. Лакей подав руку пілотові, але він виліз самостійно. Марк зістрибнув з літака і тихо пройшов повз свою команду. Нікому з них нічого не хотілося говорити.

Вдалині лунав хор різноманітних голосів, що складали присягу.

"Приймаючи цей знак пошани

Перед Вашою Величністю

Я обіцяю.

Бороти усі жахіття,

Проганяти темряву,

Єднати знедолених,

Відбудовувати втрачене;

Відточувати мої сили,

Захищати мою честь і гідність і добре ім’я,

Честь і гідність мого роду і всього Королівства..."

ПІВРОКУ ПОТОМУ

Айла повільно спускалася сталевими сходинками. Вогке, холодне повітря з запахом грунтових вод, моху, і спалених об тверду породу бурових голівок. Моль і мошки танцювали навколо одиноких ламп на фермених опорних конструкціях. Було ще зарано, щоб сонячне проміння пробилося в печеру через діри в стелі. Її налобний ліхтар як-не-як освітлював шлях до підземних тунелів. Позаду лишилась приповерхнева печера. Вона спустилася – і перед нею відкрився природній тунель, кам’яна труба з могутнім гранітним склепінням. Розмазані краплі обсидіану застигли на стінах. Деінде розкладено лампи і проводку. Знизу сочилася мутна ґрунтова вода, яка, однак, не могла б прорити в скелі канал такої ширини. Його породила не ерозія. Його породив Потоп - так називали загибель Старого світу. Материки тріщали по швам, а лава донедавна неактивних вулканів пробивалася крізь новостворені тріщини. Цілі континенти пішли під воду і карта світу змінилась водночас і назавжди.. Айла вивчала геологію Старого світу – порівняно з нею цей регіон нагадував розбитий калейдоскоп мінералів і епох. Ніби хтось склав колоду з гірських порід і перетасував.

По стінам тунелю пробігли відблиски світла. Бригадир шахти мав заїхати за нею на електромобілі і показати їй деякі аномалії. Хоча, якщо вірити старій науці, писаній мертвими мовами, все навколо було аномалією.

Раптом пролунав гуркіт, і він був у десятки разів гучнішим за звуки шахтного електромобіля. Холодне повітря вдарило в обличчя, розтріпавши волосся. Потік посилювався, збиваючи з ніг. Ледве встигла пригнутися, прикриваючись руками від пилюки і осліплюючого світла, однак одним оком встигла розгледіти … літак?!