Свято повертається Частина 2
— Дивіться, дивіться, – заголосила Маленька Примара. — Усі ходять похмурі, без настрою і дітлахи якісь сумні–сумні... Що ж сталося?
Примари розвели білими руками, мовляв, не знаємо. Тоді Маленька Примара спустилася до дітлахів у вигляді блакитної Сніжинки, і вмостившись на долоньці дівчинки, спитала:
— Малята, а чому ви сумуєте? Адже завтра велике свято —Новий рік.
— Розумієш, Сніжинко, вчора ввечері, над нашими будинками згасло світло. Хтось із великим мішком забрав дух свята.
— А ще і сніг цей «хтось» забрав,– додав хлопчик. — Залишився ось цей маленький шматочок...– і він змахнув з очей сльозу.
— Не плачте, малята! Я поверну вам свято! Обіцяю,– мовила Сніжинка і полетіла...
Сидячи на хмаринці Сніжинка знову перетворилася на Примару і усе розповіла
своїм братам. От тільки де шукати цього злодія — поки не відомо.
— А я думаю, викрадач незабаром про себе нагадає, – мовила старша Примара. — Тож пропоную поспостерігати за нею.
Усі погодились.
Лишилося дочекатися поки впаде морок і в оселях ввімкнуть світло.
Як і передбачала старша Примара злодій знову з'явився з червоним мішком.
— Ненавиджу світло! Ненавиджу свято!
Почувши це, примари зістрибнули з хмаринки і полетіли за злодієм.
—Цікаво, хто це?- поцікавилася Маленька Примара.
— Думаю, ми незабаром усе з'ясуємо,– тихо мовила інша примара.
Злодій тим часом нічого не підозрюючи, вмостився на даху і розв'язав мішок, аби забрати у братика з сестричкою передноворічний настрій.
Маленька Примара була дуже розлючена, адже це були саме ті дітлахи, з якими вона розмовляла вдень. Як же їй кортіло провчити злодія, але як, вона не знала. Тож, довірилась братам. Одна з примар покликала буревій.
Ох, як загуло у димарях! А потім ще доєдналася хуртеча у сріблястому кожусі, всипаному діамантами... І заспівала свою чудернацьку пісню, люди відчинили кватирки і гуртом кричали:” Сніг, сніг!“
Злодій сердився, але і надалі чекав, поки різдвяний дух залишить цих малюків. А буревій усе дзижчав над вухом, мов набридлива муха, тож і недивно, що кілька разів шапка впала з його голови.
Маленька Примара була неабияк здивована – адже це був її двоюрідний брат. Та старші примари продовжували полювання на злодія. Вони дістали невеличке дзеркальце і направили на обличчя лиходія. Як тільки злодій обернувся, то йому миттєво засліпило очі. Мішок розірвався і з нього вилетіли: вірші, пісні і святковий настрій.
У оселях знову літав аромат свята і мандарин.
А пані -хурделиця цілу ніч посипала сріблом будинки, вулиці, крамниці. І не забула вона про санчата з лижами, тож наробила разом з морозом безліч гірок і кучугурів.
Вибігши вранці надвір, малята впали на сніг і наробили безліч «янголят» і тільки братик з сестричкою мовчки усміхнулися і подякували сніжинці за такий подарунок.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!