Як гусочкка друзів шукала
Недалечко від соснового бору розташувалося село « Блаватки». Мешкав там один мірошник, дивакуватий трохи, але то були дрібниці. Адже борошно в нього завжди вищого гатунку. А от з подвір'ям біда: кури бігають де заманеться, корова недоїна, свині недогодовані, а гусей мучить спрага. Єдине, що рятувало мірошника, це добрі люди, які допомогали гледіти худобу. Та врешті -решт одній гусочці набридло таке життя, та й пішла вона до соснового бору. Дарма, намагалися її зупинити інші тварини, нічого в них не вийшло.
— Ти пропадеш, загинеш,- кричали гуси.
А Гусочка відповідала лише одне:— Я житиму в достатку, матиму друзів і вас на новосілля запрошу.
Залишивши подвір'я подалася вона у мандри. Ішла Гусочка зеленими стежками, роздивлялася ягоди, дикі фрукти, грибочки. Та раптом вдалині побачила сіро -блакитний будиночок з блакитно-жовтим дахом.
— Цікаво, хто тут мешкає? Треба дізнатися, - мовила Гусочка.
Вона перейшла через струмочок по кладочці і постукала.
Двері гостинно відчинилися і звідти визирнув песик.
— О, у мене гості? Вітаю. Я Джек. А як звати тебе?
— Вітаю. Я Біле Пір'ячко. У вас тут так затишно і мило!
Джек усміхнувся.
— А ходімо пограємо у м'яча?
— Давай,-погодилось Біле Пір'ячко.
Вони вийшли на ґанок і зробивши кілька кроків, опинилися на великій галявині, що нагадувала футбольне поле.
Розпочалася цікава гра: Джек і Біле Пір'ячко забивали м'яча один одному у ворота. А згодом до них приєднався дикий кабанчик Пуль і зайчик Упертюх. Гра стала більш запеклою і цікавою.
А коли друзі втомлювалися, то розходилися по домівках: Біле Пір'ячко з Джеком ішли до себе, Упертюх вертався до своєї нірки, а маленький Пуль біг до мами.
Гусочка, як і казала жила в достатку, вона з песиком ходила в ліс по ягоди -гриби. І уважно слухала Джека, аби знати, що можна збирати, а що ні. І в яку пору року це краще робити.
Ось так Гусочка на ім'я Біле Пір'ячко змінила своє життя і знайшла нових друзів.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!